Job 32
1 Y CESARON estos tres varones de responder á Job, por cuanto él era justo en sus ojos.
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
2 Entonces Eliú hijo de Barachêl, Bucita, de la familia de Ram, se enojó con furor contra Job: enojóse con furor, por cuanto justificaba su vida más que á Dios.
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3 Enojóse asimismo con furor contra sus tres amigos, porque no hallaban qué responder, aunque habían condenado á Job.
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 Y Eliú había esperado á Job en la disputa, porque eran más viejos de días que él.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
5 Empero viendo Eliú que no había respuesta en la boca de aquellos tres varones, su furor se encendió.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
6 Y respondió Eliú hijo de Barachêl, Bucita, y dijo: Yo soy menor de días, y vosotros viejos; he tenido por tanto miedo, y temido declararos mi opinión.
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
7 Yo decía: Los días hablarán, y la muchedumbre de años declarará sabiduría.
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
8 Ciertamente espíritu hay en el hombre, é inspiración del Omnipotente los hace que entiendan.
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
9 No los grandes son los sabios, ni los viejos entienden el derecho.
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
10 Por tanto yo dije: Escuchadme; declararé yo también mi sabiduría.
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
11 He aquí yo he esperado á vuestras razones, he escuchado vuestros argumentos, en tanto que buscabais palabras.
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
12 Os he pues prestado atención, y he aquí que no hay de vosotros quien redarguya á Job, y responda á sus razones.
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
13 Porque no digáis: Nosotros hemos hallado sabiduría: lanzólo Dios, no el hombre.
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
14 Ahora bien, Job no enderezó á mí sus palabras, ni yo le responderé con vuestras razones.
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 Espantáronse, no respondieron más: fuéronseles los razonamientos.
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
16 Yo pues he esperado, porque no hablaban, antes pararon, y no respondieron más.
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
17 Por eso yo también responderé mi parte, también yo declararé mi juicio.
Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
18 Porque lleno estoy de palabras, y el espíritu de mi vientre me constriñe.
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
19 De cierto mi vientre está como el vino que no tiene respiradero, y se rompe como odres nuevos.
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
20 Hablaré pues y respiraré; abriré mis labios, y responderé.
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
21 No haré ahora acepción de personas, ni usaré con hombre de lisonjeros títulos.
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
22 Porque no sé hablar lisonjas: [de otra manera] en breve mi Hacedor me consuma.
бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
