< Job 24 >
1 PUESTO que no son ocultos los tiempos al Todopoderoso, ¿por qué los que le conocen no ven sus días?
Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
2 Traspasan los términos, roban los ganados, y apaciéntanlos.
Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
3 Llévanse el asno de los huérfanos; prenden el buey de la viuda.
займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
4 Hacen apartar del camino á los menesterosos: y todos los pobres de la tierra se esconden.
вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
5 He aquí, como asnos monteses en el desierto, salen á su obra madrugando para robar; el desierto es mantenimiento de sus hijos.
Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
6 En el campo siegan su pasto, y los impíos vendimian la viña [ajena].
На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
7 Al desnudo hacen dormir sin ropa, y que en el frío no tenga cobertura.
на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
8 Con las avenidas de los montes se mojan, y abrazan las peñas sin tener abrigo.
мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
9 Quitan el pecho á los huérfanos, y de sobre el pobre toman la prenda.
Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
10 Al desnudo hacen andar sin vestido, y á los hambrientos quitan los hacecillos.
Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
11 De dentro de sus paredes exprimen el aceite, pisan los lagares, y mueren de sed.
Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
12 De la ciudad gimen los hombres, y claman las almas de los heridos de muerte: mas Dios no puso estorbo.
Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
13 Ellos son los que, rebeldes á la luz, nunca conocieron sus caminos, ni estuvieron en sus veredas.
Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
14 A la luz se levanta el matador, mata al pobre y al necesitado, y de noche es como ladrón.
На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
15 El ojo del adúltero está aguardando la noche, diciendo: No me verá nadie: y esconde su rostro.
А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“і засло́ну кладе на обличчя.
16 En las tinieblas minan las casas, que de día para sí señalaron; no conocen la luz.
Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
17 Porque la mañana es á todos ellos como sombra de muerte; si son conocidos, terrores de sombra de muerte [los toman].
бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
18 Son instables más que la superficie de las aguas; su porción es maldita en la tierra; no andarán por el camino de las viñas.
Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
19 La sequía y el calor arrebatan las aguas de la nieve; y el sepulcro á los pecadores. (Sheol )
Як посу́ха та спе́ка їдять сніжну во́ду, так шео́л поїсть грі́шників! (Sheol )
20 Olvidaráse de ellos el seno materno; de ellos sentirán los gusanos dulzura; nunca más habrá de ellos memoria, y como un árbol serán los impíos quebrantados.
Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
21 A la mujer estéril que no paría, afligió; y á la viuda nunca hizo bien.
Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
22 Mas á los fuertes adelantó con su poder: levantóse, y no se da por segura la vida.
А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
23 Le dieron á crédito, y se afirmó: sus ojos están sobre los caminos de ellos.
Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
24 Fueron ensalzados por un poco, mas desaparecen, y son abatidos como cada cual: serán encerrados, y cortados como cabezas de espigas.
піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
25 Y si no, ¿quién me desmentirá ahora, ó reducirá á nada mis palabras?
Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“