Job 10
1 ESTÁ mi alma aburrida de mi vida: daré yo suelta á mi queja sobre mí, hablaré con amargura de mi alma.
Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
2 Diré á Dios: no me condenes; hazme entender por qué pleiteas conmigo.
Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
3 ¿Parécete bien que oprimas, que deseches la obra de tus manos, y que resplandezcas sobre el consejo de los impíos?
Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
4 ¿Tienes tú ojos de carne? ¿ves tú como ve el hombre?
Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
5 ¿Son tus días como los días del hombre, ó tus años como los tiempos humanos,
Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
6 Para que inquieras mi iniquidad, y busques mi pecado,
що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
7 Sobre saber tú que no soy impío, y que no hay quien de tu mano libre?
хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
8 Tus manos me formaron y me compusieron todo en contorno: ¿y así me deshaces?
Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
9 Acuérdate ahora que como á lodo me diste forma: ¿y en polvo me has de tornar?
Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
10 ¿No me fundiste como leche, y como un queso me cuajaste?
Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
11 Vestísteme de piel y carne, y cubrísteme de huesos y nervios.
Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
12 Vida y misericordia me concediste, y tu visitación guardó mi espíritu.
Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
13 Y estas cosas tienes guardadas en tu corazón; yo sé que esto está cerca de ti.
А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
14 Si pequé, tú me has observado, y no me limpias de mi iniquidad.
якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
15 Si fuere malo, ¡ay de mí! y si fuere justo, no levantaré mi cabeza, estando harto de deshonra, y de verme afligido.
Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
16 Y subirá de punto, [pues] me cazas como á león, y tornas á hacer en mí maravillas.
А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
17 Renuevas contra mí tus plagas, y aumentas conmigo tu furor, remudándose sobre mí ejércitos.
поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
18 ¿Por qué me sacaste de la matriz? Habría yo espirado, y no me vieran ojos.
І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
19 Fuera, como si nunca hubiera sido, llevado desde el vientre á la sepultura.
як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
20 ¿No son mis días poca cosa? Cesa pues, y déjame, para que me conforte un poco.
Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
21 Antes que vaya para no volver, á la tierra de tinieblas y de sombra de muerte;
поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,
22 Tierra de oscuridad, lóbrega como sombra de muerte, sin orden, y que aparece como [la] oscuridad [misma].
до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
