Eclesiastés 7
1 MEJOR es la [buena] fama que el buen ungüento; y el día de la muerte que el día del nacimiento.
Краще добре ім'я́ від оливи хорошої, а день смерти люди́ни — від дня її вро́дження!
2 Mejor es ir á la casa del luto que á la casa del convite: porque aquello es el fin de todos los hombres; y el que vive parará mientes.
Краще ходити до дому жало́би, ніж ходити до дому бенке́ту, бо то — кінець кожній люди́ні, і живий те до серця свого бере!
3 Mejor es el enojo que la risa: porque con la tristeza del rostro se enmendará el corazón.
Кращий смуток від смі́ху, бо при обличчі сумні́м добре серце!
4 El corazón de los sabios, en la casa del luto; mas el corazón de los insensatos, en la casa del placer.
Серце мудрих — у домі жало́би, а серце безглу́здих — у домі весе́лощів.
5 Mejor es oir la reprensión del sabio, que la canción de los necios.
Краще слухати до́кір розумного, аніж слу́хати пісні безумних,
6 Porque la risa del necio es como el estrépito de las espinas debajo de la olla. Y también esto es vanidad.
бо як трі́скот терни́ни під горщиком, такий сміх нерозу́много. Теж марно́та й оце!
7 Ciertamente la opresión hace enloquecer al sabio: y el presente corrompe el corazón.
Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хаба́р губить серце.
8 Mejor es el fin del negocio que su principio: mejor es el sufrido de espíritu que el altivo de espíritu.
Кінець ді́ла ліпший від поча́тку його; ліпший терпеливий від чванькува́того!
9 No te apresures en tu espíritu á enojarte: porque la ira en el seno de los necios reposa.
Не спіши в своїм дусі, щоб гні́ватися, бо гнів спочиває у на́драх глупці́в.
10 Nunca digas: ¿Qué es la causa que los tiempos pasados fueron mejores que éstos? Porque nunca de esto preguntarás con sabiduría.
Не кажи: „Що́ це сталось, що перші дні були кращі за ці?“, бо не з мудрости ти запитався про це.
11 Buena es la ciencia con herencia; y más á los que ven el sol.
Добра мудрість з багатством, а прибу́ток для тих, хто ще сонечко бачить,
12 Porque escudo es la ciencia, y escudo es el dinero: mas la sabiduría excede en que da vida á sus poseedores.
бо в тіні мудрости — як у тіні срі́бла, та ко́ристь пізна́ння у то́му, що мудрість життя зберігає тому́, хто має її.
13 Mira la obra de Dios; porque ¿quién podrá enderezar lo que él torció?
Розваж Божий учинок, — бо хто́ може те ви́простати, що Він покриви́в?
14 En el día del bien goza del bien; y en el día del mal considera. Dios también hizo esto delante de lo otro, porque el hombre no halle nada tras de él.
За доброго дня користай із добра́, за злого ж — розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб люди́на нічо́го по собі не знайшла́!
15 Todo esto he visto en los días de mi vanidad. Justo hay que perece por su justicia, y hay impío que por su maldad alarga [sus días].
В днях марно́ти своєї я всьо́го набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.
16 No seas demasiado justo, ni seas sabio con exceso: ¿por qué te destruirás?
Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?
17 No hagas mal mucho, ni seas insensato: ¿por qué morirás antes de tu tiempo?
Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в неча́сі своїм?
18 Bueno es que tomes esto, y también de estotro no apartes tu mano; porque el que á Dios teme, saldrá con todo.
Добре, щоб ти ухопи́вся за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоя́зний втече від усього того.
19 La sabiduría fortifica al sabio más que diez poderosos la ciudad en que fueron.
Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.
20 Ciertamente no hay hombre justo en la tierra, que haga bien y nunca peque.
Немає люди́ни праведної на землі, що робила б добро́ й не грішила,
21 Tampoco apliques tu corazón á todas las cosas que se hablaren, porque no oigas á tu siervo que dice mal de ti:
тому́ не клади свого серця на всякі слова́, що гово́рять, щоб не чути свого раба, коли він лихосло́вить тебе,
22 Porque tu corazón sabe, como tú también dijiste mal de otros muchas veces.
знає бо серце твоє, що багато разі́в також ти лихосло́вив на інших!
23 Todas estas cosas probé con sabiduría, diciendo: Hacerme he sabio: mas ella se alejó de mí.
Усе́ це я в мудрості ви́пробував, і сказав: „Стану мудрим!“Та дале́ка від мене вона!
24 Lejos está lo que fué; y lo muy profundo ¿quién lo hallará?
Дале́ке оте, що було́, і глибо́ке, глибо́ке, — хто зна́йде його?
25 Yo he rodeado con mi corazón por saber, y examinar, é inquirir la sabiduría, y la razón; y por conocer la maldad de la insensatez, y el desvarío del error;
Звернувся я серцем своїм, щоб пізна́ти й розві́дати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність — глупо́та, а нерозум — безу́мство!
26 Y yo he hallado más amarga que la muerte la mujer, la cual es redes, y lazos su corazón; sus manos [como] ligaduras. El que agrada á Dios escapará de ella; mas el pecador será preso en ella.
І знайшов я річ гіршу від смерти — то жінку, бо па́стка вона, її ж серце — тене́та, а руки її — то кайда́ни! Хто добрий у Бога — врято́ваний буде від неї, а грішного схо́пить вона!
27 He aquí, esto he hallado, dice el Predicador, [pesando] las cosas una por una para hallar la razón;
Подивися, оце я знайшов, сказав Пропові́дник: рівняймо одне до одно́го, щоб знайти зрозумі́ння!
28 Lo que aun busca mi alma, y no encuentro: un hombre entre mil he hallado; mas mujer de todas éstas nunca hallé.
Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я люди́ну знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма́ не знайшов!
29 He aquí, solamente he hallado esto: que Dios hizo al hombre recto, mas ellos buscaron muchas cuentas.
Крім то́го, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог люди́ну, та ви́гадок усяких шукають вони!
