Salmos 78
1 Escucha, pueblo mío, mi ley: inclinád vuestro oído a las palabras de mi boca.
Пісня навча́льна Асафова.
2 Abriré en parábola mi boca: hablaré enigmas del tiempo antiguo:
нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
3 Los cuales hemos oído y entendido: que nuestros padres nos los contaron.
Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
4 No los encubriremos a sus hijos, contando a la generación postrera las alabanzas de Jehová: y su fortaleza, y sus maravillas, que hizo.
того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
5 Que levantó testimonio en Jacob, y puso ley en Israel: la cual mandó a nuestros padres, que la notificasen a sus hijos:
Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
6 Para que sepa la generación postrera: y los hijos que nacerán, que se levantarán, cuenten a sus hijos:
щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
7 Y pondrán en Dios su confianza, y no se olvidarán de las obras de Dios: y guardarán sus mandamientos.
І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
8 Y no serán como sus padres, generación contumaz, y rebelde: generación que no compuso su corazón, ni su espíritu fue fiel con Dios.
І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
9 Los hijos de Efraím armados, flecheros, volvieron las espaldas el día de la batalla.
Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
10 No guardaron el concierto de Dios: ni quisieron andar en su ley,
вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
11 Antes se olvidaron de sus obras, y de sus maravillas que les había mostrado.
і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
12 Delante de sus padres hizo maravillas en la tierra de Egipto, en el campo de Soan.
Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
13 Rompió la mar, e hízolos pasar: e hizo estar las aguas como en un montón.
Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
14 Y llevólos con nube de día, y toda la noche con lumbre de fuego.
і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
15 Hendió las peñas en el desierto: y dióles a beber de abismos grandes.
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
16 Y sacó de la peña corrientes, e hizo descender aguas, como ríos.
Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
17 Y tornaron aun a pecar contra él, enojando al Altísimo en la soledad.
Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
18 Y tentaron a Dios en su corazón, pidiendo comida para su alma.
і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
19 Y hablaron contra Dios, diciendo: ¿Podrá Dios poner nos mesa en el desierto?
І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
20 He aquí, ha herido la peña, y corrieron aguas, y arroyos salieron ondeando: ¿podrá también dar pan? ¿aparejará carne a su pueblo?
Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
21 Por tanto oyó Jehová, y enojóse: y encendióse el fuego en Jacob, y el furor subió también en Israel.
Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
22 Porque no habían creído a Dios, ni habían confiado de su salud.
бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
23 Y mandó a las nubes de arriba: y abrió las puertas de los cielos.
А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
24 E hizo llover sobre ellos maná para comer, y dióles trigo de los cielos.
і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
25 Pan de nobles comió el hombre: envióles comida a hartura.
Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
26 Movió al solano en el cielo; y trajo con su fortaleza al austro,
Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
27 E hizo llover sobre ellos carne, como polvo: y aves de alas como arena de la mar.
і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
28 E hízo las caer en medio de su campo, al rededor de sus tiendas.
і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
29 Y comieron, y hartáronse mucho: y cumplióles su deseo.
І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
30 No habían aun quitado de sí su deseo, aun su vianda estaba en su boca,
Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
31 Cuando vino sobre ellos el furor de Dios, y mató en los gruesos de ellos, y derribó los escogidos de Israel.
а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
32 Con todo esto pecaron aun; y no dieron crédito a sus maravillas.
Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
33 Y consumió en muy poco sus días, y sus años apresuradamente.
— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
34 Si los mataba, entonces le buscaban; y convertíanse, y buscaban a Dios de mañana.
Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
35 Y acordábanse que Dios era su refugio: y el Dios Alto su redentor.
і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
36 Y lisonjeábanle con su boca; y con su lengua le mentían:
І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
37 Mas sus corazones no eran rectos con él: ni estuvieron firmes en su concierto.
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
38 Mas él, misericordioso perdonaba la maldad, y no los destruyó: y abundó su misericordia para apartar su ira, y no despertó toda su ira.
Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
39 Y acordóse que eran carne: espíritu que va y no vuelve.
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
40 ¡Cuántas veces le ensañaron en el desierto, le enojaron en la soledad!
Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
41 Y volvieron, y tentaron a Dios: y limitaron al Santo de Israel.
І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
42 No se acordaron de su mano: del día que les redimió de angustia;
вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
43 Que había puesto en Egipto sus señales: y sus maravillas en el campo de Soan:
як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
44 Y había vuelto sus ríos en sangre: y sus corrientes porque no bebiesen:
і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
45 Había enviado en ellos una mezcla de moscas que los había comido: asimismo ranas que los destruyeron.
Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
46 Y había dado al pulgón sus frutos: y sus trabajos a la langosta.
А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
47 Había destruido sus viñas con granizo, y sus higuerales con piedra.
Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
48 Y entregó al pedrisco sus bestias, y sus ganados al fuego.
І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
49 Había enviado en ellos el furor de su saña: ira y enojo, y angustia, y ángeles malos.
Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
50 Enderezó el camino a su furor: no detuvo la vida de ellos de la muerte, antes entregó su vida a la mortandad:
Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
51 E hirió a todo primogénito en Egipto; las primicias de las fuerzas en las tiendas de Cam.
І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
52 E hizo partir, como hato de ovejas, su pueblo; y llevólos, como a un rebaño, por el desierto.
І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
53 Y guiólos con seguridad, que no tuvieron miedo; y a sus enemigos cubrió la mar.
І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
54 Metiólos en los términos de su tierra santa; en este monte, que ganó su mano derecha.
І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
55 Y echó las naciones de delante de ellos, e hízolas caer en cordel de heredad: e hizo habitar en sus moradas a las tribus de Israel.
І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
56 Y tentaron, y enojaron al Dios Altísimo; y no guardaron sus testimonios.
Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
57 Y volviéronse, y rebeláronse como sus padres; volviéronse como arco engañoso.
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
58 Y enojáronle con sus altos; y provocáronle a zelo con sus esculturas.
І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
59 Oyó Dios, y enojóse; y aborreció en grande manera a Israel.
Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
60 Por esta causa dejó el tabernáculo de Silo, la tienda en que habitó entre los hombres.
і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
61 Y dio en cautividad su fortaleza; y su gloria en mano del enemigo.
і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
62 Y entregó a su pueblo a la espada; y airóse contra su heredad.
І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
63 A sus mancebos tragó el fuego; y sus vírgenes no fueron loadas.
його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
64 Sus sacerdotes cayeron a espada: y sus viudas no lamentaron.
його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
65 Y despertóse el Señor, como un dormido: como un valiente, que da voces a causa del vino:
Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
66 E hirió a sus enemigos detrás: dióles vergüenza perpetua.
і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
67 Y aborreció la tienda de José; y no escogió a la tribu de Efraím:
Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
68 Mas escogió a la tribu de Judá: al monte de Sión, al cual amó.
а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
69 Y edificó, como alturas, su santuario: como la tierra, lo acimentó para siempre.
І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
70 Y eligió a David su siervo: y tomóle de las majadas de las ovejas.
І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
71 Detrás de las paridas le trajo: para que apacentase a Jacob su pueblo, y a Israel su heredad.
від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
72 Y apacentólos con enterez de su corazón: y con las industrias de sus manos los pastoreó.
і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
