Salmos 22
1 ¡Dios mío, Dios mío! ¿por qué me has dejado? ¿estás lejos de mi salud, de las palabras de mi gemido?
Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
2 Dios mío, clamo de día, y no oyes; y de noche, y no hay para mí silencio.
Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
3 Y tú, santo, habitante, alabanzas de Israel.
Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
4 En ti esperaron nuestros padres: esperaron, y los salvaste.
На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
5 Clamaron a ti, y fueron librados: esperaron en ti, y no se avergonzaron.
До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
6 Y yo, gusano, y no varón: vergüenza de hombres y desecho del pueblo.
А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
7 Todos los que me ven, escarnecen de mí: echan de los labios, menean la cabeza.
Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
8 Remíte se a Jehová, líbrele, que le quiere bien.
„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
9 Empero tú eres el que me sacó del vientre: el que me haces esperar desde los pechos de mi madre.
Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
10 Sobre ti estoy echado desde la matriz: desde el vientre de mi madre tú eres mi Dios.
На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
11 No te alejes de mí, porque la angustia está cerca: porque no hay quien ayude.
Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
12 Rodeáronme muchos toros: fuertes toros de Basán me cercaron.
Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
13 Abrieron sobre mí su boca, como león que hace presa y que brama.
на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
14 Como aguas me escurrí, y descoyuntáronse todos mis huesos: mi corazón fue como cera desliéndose en medio de mis entrañas.
Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
15 Secóse como un tiesto mi vigor, y mi lengua se pegó a mis paladares: y en el polvo de la muerte me has puesto.
Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
16 Porque me rodearon perros: cercáronme cuadrilla de malignos: horadaron mis manos y mis pies.
Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
17 Contaría todos mis huesos: ellos miran, me consideran:
Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
18 Partieron entre sí mis vestidos: y sobre mi ropa echaron suertes.
Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
19 Mas tú, Jehová, no te alejes: fortaleza mía, apresúrate para mi socorro.
А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
20 Escapa de la espada mi alma; de poder del perro mi única.
Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
21 Sálvame de la boca del león: y de los cuernos de los unicornios óyeme.
Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
22 Contaré tu nombre a mis hermanos: en medio de la congregación te alabaré.
Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
23 Los que teméis a Jehová, alabádle; toda la simiente de Jacob, glorificádle; y teméd de él toda la simiente de Israel.
Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
24 Porque no menospreció, ni abominó, la aflicción del pobre, ni escondió su rostro de él: y cuando clamó a él, le oyó.
бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
25 De ti será mi alabanza en la grande congregación: mis votos pagaré delante de los que le temen.
Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
26 Comerán los pobres, y hartarse han: alabarán a Jehová los que le buscan: vivirá vuestro corazón para siempre.
будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
27 Acordarse han, y volverse han a Jehová todos los términos de la tierra; y humillarse han delante de ti todas las familias de las gentes.
Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
28 Porque de Jehová es el reino: y él se enseñoreará de las naciones.
бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
29 Comieron, y adoraron todos los gruesos de la tierra: delante de él se arrodillaron todos los que descienden al polvo: y sus almas no vivificaron.
Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
30 La simiente le servirá: será contada a Jehová perpetuamente.
Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
31 Vendrán, y anunciarán al pueblo que naciere, su justicia que él hizo.
При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
