Salmos 144
1 Bendito Jehová mi roca, que enseña mis manos a la batalla, y mis dedos a la guerra.
Псалом Давидів. Благословенний Господь, скеля моя, Що привчає руки мої до битви й пальці мої – до війни.
2 Misericordia mía, y mi castillo: altura mía, y mi libertador: escudo mío en quien he confiado: el que allana mi pueblo delante de mí.
[Він] – милість моя, твердиня моя, пристановище моє й визволитель мій, щит мій, на Нього я надію покладаю; Він підкорює мені народ мій.
3 O! Jehová, ¿qué es el hombre, que te haces familiar a él? ¿el hijo del hombre, para que le estimes?
Господи, хто така людина, що Ти знаєш про неї, і син людський, що Ти думаєш про нього?
4 El hombre es semejante a la vanidad: sus días son como la sombra que pasa.
Людина – немов подих вітру; дні її – немов тінь, що минає.
5 O! Jehová, inclina tus cielos y desciende: toca los montes, y humeen.
Господи, нахили небеса і зійди, торкнися гір – і вони задимляться.
6 Relampaguea relámpagos, y disípalos; envía tus saetas, y contúrbalos.
Блисни блискавкою й розсій їх, випусти стріли Свої й нажахай їх.
7 Envía tu mano desde lo alto: redímeme, y escápame de las muchas aguas: de la mano de los hijos extraños.
Простягни руку Твою з висоти, визволи мене й врятуй від великих вод, від рук чужинців,
8 Cuya boca habla vanidad; y su diestra es diestra de mentira.
що вустами своїми марне промовляють і чия правиця діє неправедно.
9 O! Dios, a ti cantaré canción nueva: con salterio, con decacordio cantaré a ti.
Боже, пісню нову заспіваю Тобі, на лірі десятиструнній Тобі заграю –
10 El que da salud a los reyes: el que redime a David su siervo de perniciosa espada.
Тому, Хто дає перемогу царям, визволяє Давида, слугу Свого, від лютого меча.
11 Redímeme, y escápame de mano de los hijos extraños: cuya boca habla vanidad, y su diestra es diestra de mentira.
Визволи мене й врятуй від рук чужинців, що вустами своїми марне промовляють і чия правиця діє неправедно.
12 Que nuestros hijos sean como plantas crecidas en su juventud: nuestras hijas como las esquinas labradas a manera del palacio:
Тоді будуть сини наші немов молоді пагони, що розрослися, а наші доньки – наче різьблені колони майстерно збудованого палацу;
13 Nuestros rincones llenos, proveidos de toda suerte de grano: nuestros ganados que paran a millares, y a diez millares en nuestras plazas.
комори будуть повні різноманітним збіжжям; дрібної худоби нашої [будуть] тисячі, десятки тисяч на пасовищах наших;
14 Nuestros bueyes cargados de carnes, no haya portillo, ni quien salga, ni quien dé grita en nuestras calles.
бики наші будуть витривалими; не буде ні пролому [в стіні], ні виходу [в полон], ані зойку на вулицях наших.
15 Bienaventurado el pueblo que tiene esto: bienaventurado el pueblo, cuyo Dios es Jehová.
Блаженний народ, що так йому ведеться; блаженний народ, чий Бог – Господь!
