Proverbios 1
1 Los proverbios de Salomón, hijo de David, rey de Israel:
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 Para entender sabiduría y castigo: para entender las razones prudentes:
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 Para recibir el castigo de prudencia, justicia, y juicio, y equidad:
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 Para dar a los simples astucia, y a los mozos inteligencia y consejo.
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 Oirá el sabio y aumentará la doctrina; y el entendido adquirirá consejo.
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 Para entender parábola y declaración, palabras de sabios, y sus dichos oscuros.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 El principio de la sabiduría es el temor de Jehová: los insensatos despreciaron la sabiduría y la instrucción.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 Oye, hijo mío, el castigo de tu padre, y no deseches la ley de tu madre:
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 Porque aumento de gracia serán a tu cabeza, y collares a tu cuello.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 Hijo mío, si los pecadores te quisieren engañar, no consientas.
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 Si dijeren: Ven con nosotros, espiemos a la sangre: asechemos al inocente sin razón:
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
13 Hallaremos riquezas de todas suertes: henchiremos nuestras casas de despojos:
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 Echa tu suerte entre nosotros: tengamos todos una bolsa:
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 Hijo mío, no andes en camino con ellos: aparta tu pie de sus veredas:
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 Porque sus pies correrán al mal; e irán presurosos a derramar sangre.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 Porque en vano se tenderá la red delante de los ojos de toda ave.
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 Mas ellos a su sangre espían, y a sus almas asechan.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 Tales son las sendas de todo codicioso de codicia, la cual prenderá el alma de sus poseedores.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 La sabiduría clama de fuera: en las plazas da su voz:
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 En las encrucijadas de los murmullos de gente clama: en las entradas de las puertas de la ciudad dice sus razones:
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 ¿Hasta cuándo, o! simples, amaréis la simpleza, y los burladores desearán el burlar, y los insensatos aborrecerán la ciencia?
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 Volvéos a mi reprensión: he aquí que yo os derramaré mi espíritu, y os haré saber mis palabras.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 Por cuanto llamé, y no quisisteis: extendí mi mano, y no hubo quien escuchase:
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 Y desechasteis todo consejo mío, y no quisisteis mi reprensión:
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 También yo me reiré en vuestra calamidad; y me burlaré cuando os viniere lo que teméis.
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 Cuando viniere, como una destrucción, lo que teméis; y vuestra calamidad viniere como un torbellino: cuando viniere sobre vosotros tribulación y angustia:
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 Entonces me llamarán, y no responderé: buscarme han de mañana, y no me hallarán:
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 Por cuanto aborrecieron la sabiduría; y no escogieron el temor de Jehová:
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 Ni quisieron mi consejo; y menospreciaron toda reprensión mía.
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 Comerán pues del fruto de su camino; y de sus consejos se hartarán.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 Porque el reposo de los ignorantes los matará; y la prosperidad de los insensatos los echará a perder.
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 Mas el que me oyere, habitará confiadamente; y vivirá reposado de temor de mal.
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
