Proverbios 17
1 Mejor es un bocado de pan seco, y en paz, que la casa de cuestión llena de víctimas.
Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
2 El siervo prudente se enseñoreará del hijo deshonrador; y entre los hermanos partirá la herencia.
Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
3 Afinador a la plata, y fragua al oro: mas Jehová prueba los corazones.
Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
4 El malo está atento al labio inicuo; y el mentiroso escucha a la lengua maldiciente.
Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
5 El que escarnece al pobre, afrenta a su hacedor; y el que se alegra en la calamidad ajena no será sin castigo.
Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
6 Corona de los viejos son los hijos de los hijos; y la honra de los hijos, sus padres.
Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
7 No conviene al insensato el labio excelente: ¿cuánto menos al príncipe el labio mentiroso?
Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
8 Piedra preciosa es el presente en ojos de sus dueños: a donde quiera que se vuelve, da prosperidad.
Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
9 El que cubre la prevaricación, busca amistad: mas el que reitera la palabra, aparta al príncipe.
Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
10 Aprovecha la reprensión en el entendido, más que cien azotes en el insensato.
На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
11 El rebelde no busca sino mal; y mensajero cruel será enviado contra él.
Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
12 Encuentre con el hombre un oso, que le hayan quitado sus cachorros, y no un insensato en su locura.
Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
13 El que da mal por bien, no se apartará mal de su casa.
Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
14 Soltar las aguas es el principio de la contienda: pues antes que se revuelva el pleito, déjalo.
Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
15 El que justifica al impío, y el que condena al justo, ambos a dos son abominación a Jehová.
Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
16 ¿De qué sirve el precio en la mano del insensato para comprar sabiduría, no teniendo entendimiento?
На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
17 En todo tiempo ama el amigo: mas el hermano para la angustia es nacido.
Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
18 El hombre falto de entendimiento toca la mano, fiando a otro delante de su amigo.
Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
19 La prevaricación ama, el que ama pleito; y el que alza su portada, busca quebrantamiento.
Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
20 El perverso de corazón nunca hallará bien; y el que revuelve con su lengua, caerá en mal.
Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
21 El que engendra al insensato, para su tristeza le engendra; y el padre del insensato no se alegrará.
Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
22 El corazón alegre hará buena disposición: mas el espíritu triste seca los huesos.
Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
23 El impío toma presentes del seno, para pervertir las veredas del derecho.
Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
24 En el rostro del entendido se parece la sabiduría: mas los ojos del insensato, hasta el cabo de la tierra.
З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
25 El hijo insensato es enojo a su padre; y amargura a la que le engendró.
Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
26 Ciertamente condenar al justo, no es bueno: ni herir a los príncipes sobre el derecho.
Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
27 Detiene sus dichos el que sabe sabiduría; y de preciado espíritu es el hombre entendido.
Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
28 Aun el insensato cuando calla, es contado por sabio: el que cierra sus labios es entendido.
І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
