Proverbios 14
1 La mujer sabia edifica su casa: mas la insensata con sus manos la derriba.
Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
2 El que camina en su rectitud, teme a Jehová: mas el pervertido en sus caminos, le menosprecia.
Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
3 En la boca del insensato está la vara de la soberbia: mas los labios de los sabios los guardarán.
На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
4 Sin bueyes, el alfolí está limpio: mas por la fuerza del buey hay abundancia de panes.
Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
5 El testigo verdadero, no mentirá: mas el testigo falso hablará mentiras.
Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
6 Buscó el burlador la sabiduría, y no la halló: mas la sabiduría al hombre entendido es fácil.
Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
7 Vete de delante del hombre insensato: pues no le conociste labios de ciencia.
Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
8 La ciencia del cuerdo es entender su camino: mas la insensatez de los fatuos es engaño.
Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
9 Los insensatos hablan pecado; mas entre los rectos hay amor.
Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
10 El corazón conoce la amargura de su alma; y extraño no se entremeterá en su alegría.
Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
11 La casa de los impíos será asolada: mas la tienda de los rectos florecerá.
Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
12 Hay camino que al hombre le parece derecho: mas su salida es caminos de muerte.
Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
13 Aun en la risa tendrá dolor el corazón; y la salida de la alegría es congoja.
Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
14 De sus caminos será harto el apartado de razón; y el hombre de bien se apartará de él.
Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
15 El simple cree a toda palabra: mas el entendido entiende sus pasos.
Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
16 El sabio teme, y apártase del mal: mas el insensato enójase, y confía.
Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
17 El que de presto se enoja, hará locura; y el hombre de malos pensamientos será aborrecido.
Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
18 Los simples heredarán la insensatez: mas los cuerdos se coronarán de sabiduría.
Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
19 Los malos se inclinaron delante de los buenos; y los impíos, a las puertas del justo.
Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
20 El pobre es odioso aun a su amigo: mas los que aman al rico, son muchos.
Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
21 El pecador menosprecia a su prójimo: mas el que tiene misericordia de los pobres, es bienaventurado.
Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
22 ¿No yerran, los que piensan mal? mas los que piensan bien tendrán misericordia, y verdad.
Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
23 En todo trabajo hay abundancia: mas la palabra de los labios solamente empobrece.
Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
24 La corona de los sabios es sus riquezas: mas la insensatez de los fatuos su fatuidad.
Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
25 El testigo verdadero libra las almas: mas el engañoso hablará mentiras.
Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
26 En el temor de Jehová está la fuerte confianza; y allí sus hijos tendrán esperanza.
У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
27 El temor de Jehová es manadero de vida, para ser apartado de los lazos de la muerte.
Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
28 En la multitud del pueblo está la gloria del rey; y en la falta del pueblo, la flaqueza del príncipe.
У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
29 El que tarde se aira, es grande de entendimiento: mas el corto de espíritu, engrandece la locura.
Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
30 El corazón blando es vida de las carnes: mas la envidia, pudrimiento de huesos.
Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
31 El que oprime al pobre, afrenta a su hacedor: mas el que tiene misericordia del pobre, le honra.
Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
32 Por su maldad será lanzado el impío: mas el justo, en su muerte tiene esperanza.
Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
33 En el corazón del cuerdo reposará la sabiduría; y en medio de los insensatos es conocida.
Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
34 La justicia engrandece la gente: mas el pecado es afrenta de las naciones.
Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
35 La benevolencia del rey es para con el siervo entendido: mas el que le avergüenza, es su enojo.
Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
