Lamentaciones 3
1 Yo soy un hombre que vio aflicción en la vara de su enojo.
Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
2 Guióme, y me llevó en tinieblas, mas no en luz.
Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
3 Ciertamente contra mí volvió, y revolvió su mano todo el día.
Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
4 Hizo envejecer mi carne y mi piel: quebrantó mis huesos.
Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
5 Edificó contra mí, y cercó me de tóxico, y de trabajo.
обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
6 Asentóme en oscuridades como los muertos para siempre.
у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
7 Cercóme de seto, y no saldré: agravó mis grillos.
Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
8 Aun cuando clamé, y di voces, cerró mi oración.
І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
9 Cercó de seto mis caminos a piedra tajada: torció mis senderos.
Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
10 Oso que asecha fue para mí, león en escondrijos.
Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
11 Torció mis caminos, y despedazóme: tornóme asolado.
Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
12 Su arco entesó, y púsome como blanco a la saeta.
Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
13 Hizo entrar en mis riñones la saetas de su aljaba.
пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
14 Fui escarnio a todo mi pueblo, canción de ellos todos los días.
Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
15 Hartóme de amarguras, embriagóme de ajenjos.
Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
16 Quebróme los dientes con cascajo, cubrióme de ceniza.
І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
17 Y mi alma se alejó de la paz, olvidéme del bien.
і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
18 Y dije: Pereció mi fortaleza, y mi esperanza de Jehová.
І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
19 Acuérdate de mi aflicción, y de mi abatimiento, del ajenjo, y de la hiel.
Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
20 Acordándose se acordará, porque mi alma es humillada en mí.
душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
21 Esto reduciré a mi corazón; por tanto esperaré.
Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
22 Misericordias de Jehová son, que no somos consumidos; porque sus misericordias nunca desfallecieron.
Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
23 Nuevas cada mañana: grande es tu fe.
нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
24 Mi parte es Jehová, dijo mi alma: por tanto a él esperaré.
Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
25 Bueno es Jehová a los que en él esperan, al alma que le buscare.
Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
26 Bueno es esperar callando en la salud de Jehová.
Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
27 Bueno es al varón, si llevare el yugo desde su mocedad.
Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
28 Asentarse ha solo, y callará; porque llevó sobre sí.
нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
29 Pondrá su boca en el polvo, si quizá habrá esperanza.
хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
30 Dará la mejilla al que le hiriere: hartarse ha de afrenta.
хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
31 Porque el Señor no desechará para siempre.
Бо Господь не наві́ки ж покине!
32 Antes si afligiere, también se compadecerá según la multitud de sus misericordias.
Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
33 Porque no aflige, ni congoja de su corazón a los hijos de los hombres.
бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
34 Para desmenuzar debajo de sus pies todos los encarcelados de la tierra;
Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
35 Para hacer apartar el derecho del hombre delante de la presencia del Altísimo;
щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
36 Para trastornar al hombre en su causa, el Señor no lo sabe.
щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
37 ¿Quién será pues aquel que diga, que vino algo que el Señor no mandó?
Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
38 ¿De la boca del Altísimo no saldrá malo ni bueno?
Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
39 ¿Por qué pues tiene dolor el hombre viviente, el hombre en su pecado?
Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
40 Escudriñemos nuestros caminos, y busquemos, y volvámonos a Jehová.
Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
41 Levantemos nuestros corazones con las manos a Dios en los cielos.
підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
42 Nosotros habemos rebelado, y fuimos desleales: por tanto tú no perdonaste.
Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
43 Tendiste la ira, y perseguístenos; mataste, no perdonaste.
закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
44 Cubrístete de nube, porque no pasase la oración.
закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
45 Raedura y abominación nos tornaste en medio de los pueblos.
Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
46 Todos nuestros enemigos abrieron sobre nosotros su boca.
наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
47 Temor, y lazo fue a nosotros, asolamiento, y quebrantamiento.
страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
48 Ríos de aguas echan mis ojos por el quebrantamiento de la hija de mi pueblo.
Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
49 Mis ojos destilan, y no cesan; porque no hay relajación,
Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
50 Hasta que Jehová mire, y vea desde los cielos.
аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
51 Mis ojos contristaron a mi alma por todas las hijas de mi ciudad.
моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
52 Cazando me cazarón mis enemigos como a ave, sin porqué.
Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
53 Ataron mi vida en mazmorra, y pusieron piedra sobre mí.
життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
54 Aguas vinieron de avenida sobre mi cabeza: yo dije: Muerto soy.
Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
55 Invoqué tu nombre, o! Jehová, desde la cárcel profunda.
Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
56 Oíste mi voz: no escondas tu oído a mi clamor, para que yo respire.
Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
57 Acercástete el día que te invoqué: dijiste: No temas.
Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
58 Pleiteaste, Señor, la causa de mi alma, redimiste mi vida.
За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
59 Tú has visto, o! Jehová, mi sin razón: pleitea mi causa.
Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
60 Tú has visto, toda su venganza, todos sus pensamientos contra mí.
Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
61 Tu has oído la afrenta de ellos, o! Jehová, todos sus pensamientos contra mí:
Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
62 Los dichos de los que se levantaron contra mí, y su pensamiento contra mí siempre.
мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
63 Su sentarse, y su levantarse mira: yo soy su canción.
Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
64 Págales paga, o! Jehová, según la obra de sus manos.
Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
65 Dáles ansia de corazón, dáles tu maldición.
Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
66 Persíguelos en furor, y quebrántalos de debajo de los cielos, o! Jehová.
Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
