Job 37
1 A esto también se espanta mi corazón y salta de su lugar.
Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
2 Oíd oyendo su terrible voz, y la palabra que sale de su boca.
Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
3 Debajo de todos los cielos lo enderezará, y su luz le extenderá hasta los fines de la tierra.
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
4 Tras de él bramará el sonido, tronará con su valiente voz, y aunque sea oída su voz, no los detiene.
За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
5 Tronará Dios maravillosamente con su voz: él hace grandes cosas, y nosotros no lo entendemos.
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
6 Porque a la nieve dice: Sé en la tierra; y lluvia tras lluvia, y lluvia tras lluvia en su fortaleza.
До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
7 Él pone un sello en la mano de todos los hombres, para que todos los hombres conozcan su obra.
Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
8 La bestia se entrará en su escondrijo, y habitará en sus moradas.
І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
9 Del mediodía viene el torbellino, y de los vientos del norte el frío.
Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
10 Por el soplo de Dios se da el hielo, y las anchas aguas son constreñidas.
Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
11 Además de esto, con la claridad fatiga las nubes, y las esparce con su luz.
Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
12 Y ellas se revuelven al derredor por sus ingenios, para hacer sobre la haz del mundo en la tierra lo que él les mandó:
і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
13 Unas veces por azote; otras, por causa de su tierra; otras, por misericordia las hará parecer.
він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
14 Escucha esto Job, repósate, y considera las maravillas de Dios.
Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
15 ¿Supiste tú cuando Dios las ponía en concierto, y hacía levantar la luz de su nube?
Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
16 ¿Has tú conocido las diferencias de las nubes, las maravillas del perfecto de sabidurías?
Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
17 ¿Y eran calientes tus vestidos cuando él daba el reposo a la tierra del mediodía?
ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
18 ¿Extendiste tú con él los cielos firmes, como un espejo firme?
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
19 Muéstranos, que le hemos de decir, porque no ordenemos en tinieblas.
Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
20 ¿Ha de serle contado cuando yo hablare? ¿Ha de serle dicho cuando alguno será damnificado?
Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
21 También alguna vez no se ve la luz clara en los cielos; y pasa un viento y límpialos.
І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
22 De la parte del norte vendrá la serenidad, por el Dios terrible de alabanza.
Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
23 Él es Todopoderoso, al cual no alcanzamos: grande en poder, y en juicio, y en multitud de justicia; no aflige.
Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
24 Por tanto los hombres le temerán, todos los sabios de corazón no le comprenderán.
Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
