Job 32
1 Y cesaron estos tres varones de responder a Job, por cuanto él era justo en sus ojos.
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
2 Y Eliú, hijo de Baraquel, Buzita, de la familia de Ram, se enojó con furor contra Job: enojóse con furor, por cuanto justificaba su vida más que a Dios.
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3 Enojóse asimismo con furor contra sus tres amigos, por cuanto no hallaban que responder, habiendo condenado a Job.
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 Y Eliú había esperado a Job en la disputa; porque todos eran más viejos de días que él.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
5 Y viendo Eliú que no había respuesta en la boca de aquellos tres varones, su furor se encendió.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
6 Y respondió Eliú, hijo de Baraquel, Buzita, y dijo: Yo soy menor de días, y vosotros viejos; por tanto he tenido miedo, y he temido de declararos mi opinión.
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
7 Yo decía: Los días hablarán, y la muchedumbre de años declarará sabiduría.
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
8 Ciertamente espíritu hay en el hombre, e inspiración del Omnipotente los hace que entiendan.
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
9 No los grandes son los sabios: ni los viejos entienden el derecho.
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
10 Por tanto yo dije: Escuchádme, declararé mi sabiduría yo también.
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
11 He aquí, yo he esperado a vuestras razones, he escuchado vuestros argumentos entre tanto que buscáis palabras.
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
12 Y aun os he considerado, y he aquí, que no hay de vosotros quien redarguya a Job, y responda a sus razones.
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
13 Porque no digáis: Nosotros hemos hallado sabiduría: Dios le desechó, y no hombre.
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
14 Ni tampoco Job enderezó a mi sus palabras, ni yo le responderé con vuestras razones.
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 Espantáronse, no respondieron más, quitáronseles las hablas.
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
16 Y yo esperé, porque no hablaban: antes pararon, y no respondieron más.
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
17 Responderé pues también yo mi parte, declararé también yo mi opinión:
Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
18 Porque estoy lleno de palabras: y el espíritu de mi vientre me constriñe.
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
19 De cierto mi vientre es como el vino que no tiene respiradero, y se rompe como odres nuevos.
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
20 Hablaré pues, y respiraré: abriré mis labios, y responderé.
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
21 No haré ahora acepción de personas, ni usaré con hombre de lisonjeros títulos.
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
22 Porque no sé hablar lisonjas: de otra manera en breve me consuma mi hacedor.
бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
