Job 31

1 Hice concierto con mis ojos: porque ¿a qué propósito había yo de pensar de la virgen?

Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

2 Porque, ¿qué galardón me daría de arriba Dios, y qué heredad el Omnipotente de las alturas?

І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

3 ¿No hay quebrantamiento para el impío, y extrañamiento para los que obran iniquidad?

Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

4 ¿No ve él mis caminos, y cuenta todos mis pasos?

Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

5 Si anduve con mentira, y si mi pie se apresuró a engaño,

Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

6 Péseme Dios en balanzas de justicia, y conocerá mi perfección.

то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

7 Si mis pasos se apartaron del camino, y si mi corazón se fue tras mis ojos, y si algo se apegó a mis manos,

Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

8 Siembre yo, y otro coma, y mis verduras sean arrancadas.

то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

9 Si fue mi corazón engañado acerca de mujer, y si estuve asechando a la puerta de mi prójimo:

Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

10 Muela para otro mi mujer, y sobre ella se encorven otros;

то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

11 Porque es maldad, e iniquidad probada.

Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

12 Porque es fuego que hasta el sepulcro devoraría, y toda mi hacienda desarraigaría.

бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

13 Si hubiera tenido en poco el derecho de mi siervo y de mi sierva, cuando ellos pleiteasen conmigo;

Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

14 ¿Qué haría yo cuando Dios se levantase? y cuando él visitase; ¿qué le respondería yo?

то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

15 ¿El que en el vientre me hizo a mí, no le hizo a él? ¿y un mismo autor no nos dispuso en la matriz?

Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

16 Si estorbé el contento de los pobres, e hice desfallecer los ojos de la viuda;

Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

17 Y si comí mi bocado solo, y no comió de él el huérfano;

Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

18 (Porque desde mi mocedad creció conmigo como con padre; y desde el vientre de mi madre fui guía de la viuda; )

Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

19 Si ví al que pereciera sin vestido, y al menesteroso sin cobertura;

Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

20 Si no me bendijeron sus lomos, y del vellocino de mis ovejas se calentaron;

чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

21 Si alcé contra el huérfano mi mano, aunque viese que todos me ayudarían en la puerta:

Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

22 Mi espalda se caiga de mi hombro, y mi brazo sea quebrado de mi canilla.

хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

23 Porque temí el castigo de Dios, contra cuya alteza yo no tendría poder.

Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

24 Si puse en oro mi esperanza, y dije al oro: Mi confianza eres tú;

Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?

25 Si me alegré de que mi hacienda se multiplicase, y de que mi mano hallase mucho;

Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

26 Si ví al sol cuando resplandecía, y a la luna cuando iba hermosa,

Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

27 Y mi corazón se engañó en secreto, y mi boca besó mi mano:

то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

28 Esto también fuera maldad probada, porque negaría al Dios soberano.

це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

29 Si me alegré en el quebrantamiento del que me aborrecía, y me regocijé, cuando le halló el mal.

Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

30 Que ni aun entregué al pecado mi paladar, pidiendo maldición para su alma,

Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

31 Cuando mis domésticos decían: ¿quién nos diese de su carne? nunca nos hartaríamos.

Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

32 El extranjero no tenía fuera la noche: mis puertas abría al caminante.

Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

33 Si encubrí como los hombres mis prevaricaciones, escondiendo en mi escondrijo mi iniquidad;

Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

34 Porque quebrantaba a la gran multitud, y el menosprecio de las familias me atemorizó, y callé, y no salí de mi puerta;

Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

35 Quién me diese: quién me oyese: ciertamente, mi señal es que el Omnipotente testificará por mí: aunque mi adversario me haga el proceso,

О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

36 Ciertamente yo le llevaría sobre mi hombro, y me le ataría en lugar de coronas.

Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

37 Yo le contaría el número de mis pasos; y como príncipe me allegaría a él.

Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

38 Si mi tierra clamará contra mí, y llorarán todos sus surcos;

Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

39 Si comí su fuerza sin dinero, o afligí el alma de sus dueños:

якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

40 En lugar de trigo me nazcan espinas, y neguilla en lugar de cebada. Acábanse las palabras de Job.

то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.