Job 3
1 Después de esto abrió Job su boca, y maldijo su día.
По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
2 Y exclamó Job, y dijo:
І Йов заговорив та й сказав:
3 Perezca el día en que yo fui nacido, y la noche que dijo: Concebido es varón.
„Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
4 Aquel día fuera tinieblas, y Dios no curara de él desde arriba, ni claridad resplandeciera sobre él.
Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
5 Ensuciáranle tinieblas y sombra de muerte; reposara sobre él nublado, que le hiciera horrible como día caluroso.
Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
6 A aquella noche ocupara oscuridad, ni fuera contada entre los días del año, ni viniera en el número de los meses.
Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
7 Oh si fuera aquella noche solitaria, que no viniera en ella canción;
Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
8 Maldijéranla los que maldicen al día, los que se aparejan para levantar su llanto.
Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
9 Las estrellas de su alba fueran oscurecidas; esperara la luz, y no viniera; ni viera los párpados de la mañana.
Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
10 Porque no cerró las puertas del vientre donde yo estaba, ni escondió de mis ojos la miseria.
бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
11 ¿Por qué no morí yo desde la matriz, y fui traspasado en saliendo del vientre?
Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
12 ¿Por qué me previnieron las rodillas, y para qué los pechos que mamase?
Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
13 Porque ahora yaciera y reposara; durmiera, y entonces tuviera reposo,
Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
14 Con los reyes, y con los consejeros de la tierra, que edifican para sí los desiertos;
з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
15 O con los príncipes que poseen el oro, que hinchen sus casas de plata.
або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
16 O ¿ por qué no fui escondido como abortivo, como los pequeñitos que nunca vieron luz?
Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
17 Allí los impíos dejaron el miedo, y allí descansaron los de cansadas fuerzas.
Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
18 Allí también reposaron los cautivos, no oyeron la voz del exactor.
разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
19 Allí está el chico y el grande: allí es el siervo libre de su señor.
Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
20 ¿Por qué dio luz al trabajado, y vida a los amargos de ánimo?
І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
21 Que esperan la muerte, y no la hay: y la buscan más que tesoros.
що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
22 Que se alegran de grande alegría, y se gozan cuando hallan el sepulcro.
тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
23 Al hombre que no sabe por donde vaya, y que Dios le encerró.
мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
24 Porque antes que mi pan, viene mi suspiro: y mis gemidos corren como aguas.
Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
25 Porque el temor que me espantaba, me ha venido, y háme acontecido lo que temía.
бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
26 Nunca tuve paz, nunca me sosegué, ni nunca me reposé; y vínome turbación.
Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
