Job 27

1 Y tornó Job a tomar su parábola, y dijo:

І Йов далі вів мову свою та й казав:

2 Vive el Dios que me quitó mi derecho; y el Omnipotente, que amargó mi alma:

„ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,

3 Que todo el tiempo que mi alma estuviere en mí, y hubiere resuello de Dios en mis narices,

і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —

4 Mis labios no hablarán iniquidad: ni mi lengua pronunciará engaño.

неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!

5 Nunca tal me acontezca, que yo os justifique: hasta morir no quitaré mi integridad de mí.

Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —

6 Mi justicia tengo asida, y no la aflojaré, no se avergonzará mi corazón de mis días.

за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —

7 Sea como el impío mi enemigo, y como el inicuo mi adversario.

нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!

8 Porque ¿qué es la esperanza del hipócrita, si mucho hubiere robado, cuando Dios arrebatare su alma?

Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?

9 ¿Oirá Dios su clamor, cuando viniere sobre él la tribulación?

Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?

10 ¿Se deleitará en el Omnipotente? ¿llamará a Dios en todo tiempo?

Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?

11 Yo os enseñaré lo que está en la mano de Dios: no esconderé lo que está acerca del Omnipotente.

Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —

12 He aquí, que todos vosotros lo habéis visto: ¿por qué pues os desvanecéis con vanidad?

таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?

13 Esta es la suerte del hombre impío acerca de Dios, y la herencia que los violentos han de recibir del Omnipotente.

Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:

14 Si sus hijos fueren multiplicados, serán para la espada, y sus pequeños no se hartarán de pan.

Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!

15 Los que de ellos quedaren, en muerte serán sepultados, y sus viudas no llorarán.

Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

16 Sí amontonare plata como polvo, y si aparejare ropa como lodo:

Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,

17 Aparejará, mas el justo se vestirá, y el inocente repartirá la plata.

то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.

18 Edificó su casa como la polilla, y como cabaña que hizo alguna guarda.

Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,

19 El rico dormirá, mas no será recogido: abrirá sus ojos, y no verá a nadie.

він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.

20 Asirán de él terrores como aguas: torbellino le arrebatará de noche.

Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,

21 Tomarle ha solano, e irse ha: y tempestad le arrebatará de su lugar.

східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...

22 Y echará sobre él, y no perdonará: huyendo huirá de su mano.

Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

23 Batirá sus manos sobre él, y desde su lugar le silbará.

Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.