Job 21
1 Y respondió Job, y dijo:
А Йов відповів та й сказав:
2 Oíd atentamente mi palabra, y sea esto por vuestros consuelos.
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Soportádme, y yo hablaré; y después que hubiere hablado, escarnecéd.
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 ¿Hablo yo a algún hombre? y si es así, ¿por qué no se angustiará mi espíritu?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Mirádme, y espantáos, y ponéd la mano sobre la boca.
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 Que cuando yo me acuerdo, me asombro; y toma temblor mi carne.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 ¿Por qué viven los impíos, y se envejecen, y aun crecen en riquezas?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Su simiente con ellos, compuesta delante de ellos; y sus renuevos delante de sus ojos.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Sus casas seguras de temor, ni hay sobre ellos azote de Dios.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Sus toros engendran y no yerran: paren sus vacas y no amueven.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 Echan sus chiquitos como manada de ovejas, y sus hijos andan saltando.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 A son de tamboril y de vihuela saltan; y se huelgan al son del órgano.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 Y dicen a Dios: Apártate de nosotros, que no queremos el conocimiento de tus caminos.
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 ¿Quién es el Todopoderoso para que le sirvamos? ¿y de qué nos aprovechará que oremos a él?
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 He aquí, que su bien no está en su mano: el consejo de los impíos lejos esté de mí.
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 ¡Oh cuántas veces la antorcha de los impíos es apagada; y viene sobre ellos su contrición; y con su ira Dios les reparte dolores!
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 Serán como la paja delante del viento, y como el tamo que arrebata el torbellino.
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 Dios guardará para sus hijos su violencia; y le dará su pago, para que conozca.
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 Verán sus ojos su quebranto; y beberá de la ira del Todopoderoso.
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 Porque ¿qué deleite tendrá él de su casa después de sí, siendo cortado el número de sus meses?
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 ¿Enseñará él a Dios sabiduría, juzgando él las alturas?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 Este morirá en la fortaleza de su hermosura todo quieto y pacífico.
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 Sus pechos están llenos de leche, y sus huesos serán regados de tuétano.
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 Y estotro morirá con amargo ánimo, y no comerá con bien.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 Juntamente yacerán sobre la tierra, y gusanos los cubrirán.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 He aquí, que yo conozco vuestros pensamientos, y las imaginaciones que contra mí forjáis.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 Porque decís: ¿Qué es de la casa del príncipe? ¿y qué es de la tienda de las moradas de los impíos?
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 ¿No habéis preguntado a los que pasan por los caminos, cuyas señas no negaréis?
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 Que el malo es guardado del día de la contrición, del día de las iras son llevados.
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 ¿Quién le denunciará en su cara su camino? ¿y de lo que él hizo, quién le dará el pago?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 Porque él ya será llevado a los sepulcros, y en el montón permanecerá.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 Los terrones del arroyo le serán ya dulces; y tras de él será llevado todo hombre, y antes de él no hay número.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 ¿Cómo pues me consoláis en vano, pues vuestras respuestas quedan por mentira?
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
