Salmos 69
1 Sálvame, oh ʼElohim, porque las aguas amenazan mi vida.
Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
2 Estoy hundido en lodo profundo, Y no hay donde asentar pie. Entré en aguas profundas, Y un diluvio me inunda.
Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
3 Estoy cansado de llamar. Mi garganta enronqueció. Mis ojos desfallecen mientras espero a mi ʼElohim.
Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
4 Aumentaron más que los cabellos de mi cabeza los que me odian sin causa. Son fuertes los que quieren destruirme. Se declararon enemigos míos sin causa. Y tengo que pagar lo que no robé.
Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
5 Oh ʼElohim, Tú conoces mi insensatez. Mis pecados no te son ocultos.
Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
6 No sean avergonzados por mi causa los que en Ti esperan, Oh ʼAdonay Yavé de las huestes. No sean avergonzados por mi causa los que te buscan, Oh ʼAdonay Yavé de las huestes. Que los que te buscan no sean deshonrados por mí, Oh ʼElohim de Israel.
Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
7 Porque por tu causa he sufrido afrenta. Vergüenza cubrió mi semblante.
бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
8 Me volví extraño para mis hermanos, Y extranjero para los hijos de mi madre.
Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
9 Porque el celo de tu Casa me consume, Y las ofensas de los que te reprochan Cayeron sobre mí.
бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
10 Me afligí a mí mismo con ayuno. Y esto fue mi afrenta.
і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
11 Usé tela áspera como ropa, Y fui para ellos un refrán.
За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
12 Los que se sientan en la puerta murmuran contra mí, Y soy el canto de los borrachos.
про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
13 Pero yo elevo mi oración a Ti, oh Yavé, en el tiempo aceptable. Oh ʼElohim, por la grandeza de tu misericordia, Respóndeme con la verdad de tu salvación.
А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
14 Sácame del lodo, Y no dejes que me hunda. Que yo sea librado de los que me aborrecen Y de las aguas profundas.
визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
15 Que no me ahogue el diluvio de agua, Ni me sorba el abismo, Ni la fosa cierre sobre mí su boca.
Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
16 Respóndeme, oh Yavé, Porque tu misericordia es buena. Vuélvete a mí conforme a la grandeza de tu misericordia.
Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
17 No escondas tu rostro de tu esclavo, Porque estoy en angustia. Respóndeme prontamente.
і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
18 Acércate a mi vida y redímela. Rescátame a causa de mis enemigos.
наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
19 Tú conoces mi afrenta, mi vergüenza y mi oprobio. Delante de Ti están todos mis adversarios.
Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
20 La afrenta quebrantó mi corazón, Y estoy enfermo. Busqué compasión, y no hubo, Y consoladores, pero ninguno hallé.
Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
21 Me dieron además hiel como alimento, Y en mi sed me dieron a beber vinagre.
І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
22 Vuélvase su mesa delante de ellos una trampa. Y cuando ellos estén seguros en paz, Se convierta en trampa para ellos.
Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
23 Sean oscurecidos sus ojos para que no vean, Y que sus cinturas tiemblen continuamente.
бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
24 Derrama tu indignación sobre ellos, Y alcánzalos con tu ardiente furor.
Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
25 Sea su campamento desolado, Que nadie viva en sus tiendas.
Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
26 Porque persiguen al que Tú mismo mataste, Y comentan el dolor de los que Tú heriste.
Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
27 Añade iniquidad a su iniquidad, Y no entren ellos en tu justicia.
Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
28 Sean borrados del rollo de la vida, Y no sean inscritos con los justos.
нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
29 Pero yo estoy afligido y adolorido. Que tu salvación me ponga en alto, oh ʼElohim.
А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
30 Yo alabaré el Nombre de ʼElohim con canto, Y lo exaltaré con acción de gracias.
і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
31 Y agradará a Yavé más que el sacrificio de un buey, O un novillo con cuernos y pezuñas.
І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
32 Lo ven los humildes y se alegran. Ustedes, los que buscan a ʼElohim, Que reviva su corazón.
Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
33 Porque Yavé oye a los menesterosos, Y no desprecia a sus prisioneros.
бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
34 ¡Alábenlo los cielos y la tierra, Los mares, y todo lo que se mueve en ellos!
Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
35 Porque ʼElohim salvará a Sion, Y edificará las ciudades de Judá Para que vivan allí y las posean.
бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
36 Los descendientes de tus esclavos la heredan, Y los que aman tu Nombre habitarán en ella.
і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
