Salmos 109
1 Oh ʼElohim de mi alabanza, no te calles.
Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 Porque la boca de los perversos y de los engañadores se abrió contra mí. Hablaron contra mí con lengua mentirosa.
бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
3 Con palabras de odio me rodearon, Y sin causa lucharon contra mí.
І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
4 Son mis adversarios para pagar mi amor, Pero yo hablo contigo.
обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
5 Me devuelven mal por bien, Y odio por mi amor.
вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
6 [Dicen]: Levanta contra él a un perverso, Y esté un acusador a su mano derecha.
Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
7 Resulte culpable cuando sea juzgado, Y que su oración sea pecado.
Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
8 Sean pocos sus días. Tome otro su oficio.
Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
9 Sean huérfanos sus hijos, Y su esposa, viuda.
Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
10 Vaguen errantes sus hijos y mendiguen, Y busquen su pan lejos de sus casas arruinadas.
І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
11 Que el acreedor se apodere de todo lo que tiene, Y extraños saqueen el fruto de su trabajo.
Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
12 No tenga quien le extienda misericordia, Ni quien se compadezca de sus huérfanos.
Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
13 Sean exterminadas todas sus futuras generaciones. Sea el nombre de ellos borrado en la siguiente generación.
Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
14 Que la iniquidad de sus antepasados sea recordada ante Yavé, Y que no sea borrado el pecado de su madre.
Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
15 Que estén siempre delante de Yavé, Y corte Él de la tierra el recuerdo de ellos,
Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
16 Por cuanto no recordó mostrar misericordia, Sino persiguió al hombre afligido y menesteroso, Al quebrantado de corazón, para matarlo.
во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
17 También amó la maldición, Así que le llegó. No se deleitó en la bendición, Por tanto ésta estuvo lejos de él.
Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
18 Se cubrió de maldición como con su manto, Por lo cual la dejó entrar en su cuerpo como agua, Y como aceite en sus huesos.
Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
19 Que le sea como ropa con la cual se cubra Y como cinturón que lo ate siempre.
Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
20 Que ésta sea la recompensa de Yavé a mis acusadores Y a los que hablan mal contra mi vida.
Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
21 Pero Tú, oh Yavé, el ʼAdonay, Trata conmigo por amor a tu Nombre. Líbrame, porque tu misericordia es buena.
А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
22 Porque yo estoy afligido y necesitado. Mi corazón está herido dentro de mí.
бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
23 Paso como una sombra cuando se extiende, Soy echado fuera como el saltamonte.
Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
24 Mis rodillas están débiles a causa del ayuno, Y mi carne desfallece por falta de sustancia.
Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
25 Fui para ellos un objeto de reproche. Cuando me miran, menean su cabeza.
і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
26 ¡Ayúdame, oh Yavé, ʼElohim mío! ¡Sálvame según tu misericordia!
Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
27 Que ellos entiendan que ésta es tu mano, Que Tú, oh Yavé, hiciste esto.
І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
28 Que ellos maldigan, pero Tú, bendice. Cuando se levanten, sean avergonzados, Pero tu esclavo estará alegre.
Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
29 Que mis acusadores sean cubiertos de deshonra, Y que ellos mismos se cubran de vergüenza como un manto.
Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
30 Daré muchas gracias con mi boca a Yavé. En medio de muchos lo alabaré,
Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
31 Porque Él se coloca a la mano derecha del necesitado, Para salvar su vida de los que lo juzgan.
бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
