Job 9
1 Entonces Job respondió:
А Йов відповів та й сказав:
2 Ciertamente yo sé que es así. ¿Pero cómo puede un hombre justificarse ante ʼElohim?
Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
3 Aunque uno quiera disputar con Él, no le podría responder una vez entre 1.000.
Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
4 Él es sabio de corazón y poderoso en fortaleza. ¿Quién se endureció contra Él y salió ileso?
Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
5 Arranca las montañas con su furor, y no saben quién las trastornó.
Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
6 Sacude la tierra de su lugar y estremece sus columnas.
Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
7 Él manda al sol, y no brilla. Coloca sello a las estrellas.
Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
8 Él solo extendió el cielo, y camina sobre las olas del mar.
Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
9 Él hizo la Osa, el Orión, las Pléyades y las secretas cámaras del sur.
Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
10 Él hace cosas grandiosas, inescrutables, y maravillas incontables.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
11 Ciertamente pasa junto a mí y no lo veo. Si pasa adelante de mí, no lo percibo.
Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
12 Si Él arrebata, ¿quién lo resistirá? ¿Quién le dirá: Qué haces?
Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
13 ʼElohim no reprime su ira. Bajo Él se abaten los que ayudan a los soberbios.
Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
14 ¡Cuánto menos yo puedo replicarle, al rebuscar palabras frente a Él!
що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
15 A Él yo, aunque sea recto, no me atrevo a responder. Más bien imploro la clemencia de mi Juez.
я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
16 Si lo invoco, y Él me responde, no podría creer que me oye.
Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
17 Porque me quebranta con una tormenta y multiplica mis heridas sin causa.
Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
18 No me deja recuperar aliento, mas bien me llena de amarguras.
Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
19 Si apelo a la fuerza, ¡ciertamente Él es poderoso! Y si acudo al juicio, ¿quién lo convocará?
Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
20 Si me declaro justo, mi boca me condenará. Aunque sea intachable, Él me declarará perverso.
Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
21 Soy intachable, sin embargo, no me conozco a mí mismo. Desprecio mi vida.
Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
22 Todo es una misma cosa. Por tanto digo: Él destruye al intachable y al perverso.
Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
23 Si el azote mata de repente, Él se burla de la desesperación del inocente.
Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
24 La tierra es entregada en manos de los perversos. Él cubre los semblantes de sus jueces. Si no es así, ¿entonces, quién?
У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
25 Mis días son más veloces que un corredor. Huyeron. No vieron el bien.
А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
26 Se deslizaron como botes de junco, como el águila que se lanza sobre su presa.
промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
27 Si digo: Olvidaré mi queja, mudaré mi semblante y me alegraré,
Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
28 entonces me turban todos mis dolores. Sé que no me tendrás como inocente,
то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
29 y que soy declarado perverso. ¿Para qué entonces me fatigo en vano?
Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
30 Aunque me lave con agua de nieve, y limpie mis manos con lejía,
Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
31 aún me hundirás en el lodo, y mis ropas me repugnarán.
то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
32 Porque Él no es hombre como yo para que le responda, y vayamos juntos a juicio.
Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
33 No hay un árbitro entre nosotros que coloque su mano entre los dos,
поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
34 que quite su vara de sobre mí para que no me espante su terror.
Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
35 Entonces yo hablaría y no le temería. Pero yo mismo no estoy en esa condición.
тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
