Job 8
1 Entonces intervino Bildad suhita:
І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
2 ¿Hasta cuándo hablarás esas cosas, y los dichos de tu boca serán como viento impetuoso?
„Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
3 ¿Él tuerce lo recto? ¿ʼEL-Shadday pervierte la justicia?
Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
4 Si tus hijos pecaron contra Él, Él los entregó al poder de su transgresión.
Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
5 Si tú buscas a ʼElohim por la mañana e imploras a ʼEL-Shadday,
Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
6 si eres puro y recto, ciertamente ahora se levantará y restaurará tus justos bienes.
якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
7 Aunque tu principio sea pequeño, tu final será muy grande.
і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
8 Te ruego que preguntes a las generaciones pasadas y consideres las cosas investigadas por los antepasados de ellas.
Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
9 Porque nosotros somos de ayer y nada sabemos. Nuestros días sobre la tierra son como una sombra.
бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
10 ¿No te instruirán ellos y te hablarán con palabras salidas de su corazón?
отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
11 ¿El papiro crece donde no hay pantano? ¿Crece el junco sin agua?
Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
12 Cuando aún están verdes y no están cortados, se secan antes que las otras hierbas.
Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
13 Así son las sendas de todos los que olvidan a ʼElohim. Así se desvanece la esperanza del impío,
отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
14 porque su confianza es frágil, y su seguridad como telaraña.
бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
15 Si se apoya en su casa, ésta no se sostendrá. Si se aferra a ella, no lo soportará.
На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
16 Él está verde delante del sol, y por encima de su huerto brota su retoño,
Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
17 aunque sus raíces están entrelazadas sobre un montón de rocas y buscan un lugar entre las piedras.
на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
18 Si se arranca de su lugar, éste lo negará: ¡No te vi nunca!
Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
19 Ciertamente así es el gozo de su camino. Del polvo brotarán otros.
Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
20 Mira, tan ciertamente como ʼElohim nunca sostiene a los malhechores, así nunca se aparta del hombre intachable.
Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
21 Aún llenará tu boca de risa y tus labios con un grito de júbilo.
аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
22 Los que te aborrecen serán cubiertos de vergüenza. La morada de los impíos desaparecerá.
Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
