Job 31
1 Hice un pacto con mis ojos. ¿Cómo podría entonces fijar mi mirada en una doncella?
Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
2 ¿Cuál sería la recompensa de ʼEloah desde arriba o la herencia de ʼEL-Shadday desde las alturas?
І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
3 ¿No es la calamidad para el perverso, y el desastre para los que obran iniquidad?
Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
4 ¿No observa Él mis caminos y cuenta todos mis pasos?
Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
5 Si anduve con vanidad y mi pie se apresuró al engaño,
Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
6 sea yo pesado en balanza justa, y conozca ʼEloah a mi integridad.
то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
7 Si mi paso se apartó del camino, mi corazón se fue tras mis ojos o si alguna mancha se pegó a mis manos,
Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
8 siembre yo y coma otro. Sea arrancada mi cosecha.
то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
9 Si mi corazón fue seducido por una mujer y aceché a la puerta de mi prójimo,
Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
10 muela mi esposa para otro y sobre ella se encorven otros.
то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
11 Porque eso sería una lujuriosa perversidad y una iniquidad castigada por los jueces,
Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
12 un fuego que consume hasta el Abadón, que arrancaría toda mi hacienda.
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
13 Si menosprecié el derecho de mi esclavo o de mi esclava, cuando ellos tenían una queja contra mí,
Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
14 ¿qué haré cuando ʼEL me levante? ¿Qué le responderé cuando me llame a cuentas?
то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
15 El que me formó en el vientre, ¿no lo formó también a él? ¿No nos formó el mismo en la matriz?
Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
16 Si estorbé el anhelo de los pobres o hice desfallecer los ojos de la viuda,
Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
17 o comí mi bocado a solas y el huérfano no comió de él,
Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
18 aunque desde mi juventud creció conmigo como con un padre y lo guié desde el seno materno,
Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
19 si vi a algún vagabundo sin ropas o algún menesteroso sin algo con lo cual cubrirse,
Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
20 y sus órganos internos no me bendijeron al calentarse con el vellón de mis ovejas,
чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
21 si alcé mi mano contra el huérfano cuando me vi apoyado en la puerta,
Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
22 despréndase mi brazo del hombro y descoyúntese mi brazo de su hueso.
хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
23 Porque temo el castigo de ʼEL, pues ante su majestad nada puedo hacer.
Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
24 Si fijé mi confianza en el oro y al metal precioso dije: Tú eres mi esperanza,
Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
25 si me complací por mis grandes riquezas y porque mi mano ganó mucho,
Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
26 si miré al sol resplandeciente o a la luna que se desplazaba en su esplendor,
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
27 si mi corazón fue seducido en secreto y mi boca les envió un beso con la mano,
то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
28 también sería iniquidad digna de castigo, por negar al ʼEL que está en lo alto.
це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29 ¿Me alegré de la ruina del que me aborrecía o salté de júbilo porque el mal cayó sobre él?
Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
30 ¡No! Nunca dejé que mi boca pecara, ni al maldecir al enemigo, ni al hacer una imprecación para que muriera.
Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
31 Decían los esclavos de mi casa: ¿Quién no se sació con su carne?
Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
32 El forastero no pasaba la noche en la calle. Yo abría mis puertas al viajero.
Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
33 Si encubrí mis transgresiones como Adán y oculté la iniquidad en mi seno
Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
34 por temor a la muchedumbre, o porque el desprecio de la gente me intimidó y no salí a la puerta.
Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
35 ¡Ojalá me escuchara! ¡Ciertamente aquí está mi firma! ¡Que ʼEL-Shadday me responda!
О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
36 Ciertamente lo llevaría sobre mi hombro y me lo ataría a la cabeza como una corona.
Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
37 Le rendiría cuenta de todos mis pasos, y como a un príncipe me acercaría ante Él.
Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
38 Si mi tierra clama contra mí y lloran sus surcos junto a ella,
Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
39 si comí su fruto sin pagar o afligí a sus labradores,
якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
40 crezcan abrojos en lugar de trigo y cizaña en vez de cebada. Aquí terminan las palabras de Job.
то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
