Job 3
1 Después de esto Job abrió su boca y maldijo su día.
По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
2 Y Job habló:
І Йов заговорив та й сказав:
3 Perezca el día cuando nací y la noche cuando se dijo: Un varón fue concebido.
„Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
4 Sea aquel día oscuridad. No pregunte ʼElohim desde lo alto por él, ni claridad lo ilumine.
Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
5 Que la oscuridad y las tinieblas reclamen [ese día] para ellas, repose sobre él una nube, llénelo de terror la calina del día.
Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
6 Que la oscuridad se apodere de aquella noche. No se cuente entre los días del año ni aparezca en el número de los meses.
Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
7 Sea esa noche estéril y los gritos de júbilo no penetren en ella.
Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
8 Maldíganla los que maldicen en el día, los que se aprestan a excitar al cocodrilo.
Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
9 Oscurézcanse las estrellas de su alborada. Espere la luz, y no le venga, ni contemple los destellos de la aurora,
Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
10 porque no cerró las puertas de la matriz donde yo estaba, ni escondió la miseria de mis ojos.
бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
11 ¿Por qué no morí yo en la matriz o expiré al salir del vientre?
Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
12 ¿Por qué hallé rodillas que me acogieron y pechos que me amamantaron?
Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
13 Pues ahora yacería tranquilo, dormiría y tendría descanso
Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
14 con reyes y consejeros de la tierra que reedificaron ruinas para ellos,
з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
15 o con príncipes que tuvieron oro, que llenaron de plata sus palacios.
або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
16 ¡Oh! ¿Por qué no fui escondido como aborto, como los fetos que nunca ven la luz?
Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
17 Allí dejan de perturbar los perversos. Allí descansan los de agotadas fuerzas.
Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
18 Allí también los cautivos gozan del reposo, sin oír la voz del capataz.
разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
19 Allí están el pequeño y el grande, y el esclavo está libre de su amo.
Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
20 ¿Por qué se da luz al desdichado, y vida a los de ánimo amargado,
І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
21 a los que ansían la muerte y no les llega aunque la busquen más que tesoros escondidos,
що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
22 a los que se alegran grandemente, y se regocijan cuando hallan la tumba,
тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
23 al hombre para quien su camino está oculto, y a quien ʼElohim tiene acorralado?
мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
24 Porque en lugar de mi pan viene mi suspiro, y mis gemidos corren como aguas,
Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
25 porque me cayó lo que temía y el terror que tenía me aconteció.
бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
26 ¡No tengo paz, ni tranquilidad, ni reposo, sino me vino turbación!
Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
