Job 11
1 Entonces Sofar naamatita respondió:
І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
2 ¿No habrá respuesta a la abundancia de palabras? ¿Será justificado el que habla mucho?
„Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?
3 ¿Harán callar a los hombres tus jactancias? ¿Harás escarnio sin que alguno te avergüence?
Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?
4 Pues dijiste: Mi enseñanza es pura, y soy inocente delante de Ti.
Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
5 Pero, quién diera que ʼElohim hable y abra su boca hacia ti.
О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,
6 Te declare secretos de sabiduría, porque Él es de múltiple entendimiento. Así entenderías que ʼElohim, en tu favor, te castiga menos de lo que merece tu iniquidad.
і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
7 ¿Descubrirás tú las profundidades de ʼElohim? ¿Puedes hallar los límites de ʼEL-Shadday?
Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
8 Es más alto que los cielos, ¿qué puedes tú hacer? Es más profundo que el Seol, ¿qué puedes tú saber? (Sheol h7585)
Вона вища від неба, — що зможеш зробити? І глибша вона за шео́л, — як пізна́єш її? (Sheol h7585)
9 Su dimensión es más extensa que la tierra y más ancha que el mar.
її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
10 Si Él pasa y aprisiona, o convoca una asamblea, ¿quién lo puede restringir?
Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?
11 Porque Él conoce a los hombres vanos. Ve también su perversidad, ¿y no la considerará?
Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?
12 El hombre vano será entendido cuando un pollino de asno montés nazca hombre.
Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!
13 Si tú dispones tu corazón y extiendes a Él tus manos,
Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
14 si hay iniquidad en tus manos, la alejas de ti y no permites que la perversidad more en tus tiendas,
якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
15 entonces levantarías tu semblante libre de mancha, estarías firme y nada temerías,
тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
16 olvidarías tu aflicción y la recordarías como aguas que pasaron.
Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
17 Tu existencia sería más resplandeciente que el mediodía. Aunque haya oscuridad, sería como la alborada.
Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.
18 Estarías confiado, porque habría esperanza. Mirarías alrededor y descansarías seguro,
І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
19 reposarías, sin que alguno te espante. Y muchos implorarían tu favor.
і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
20 Pero los ojos de los perversos fallarán, y no habrá escape para ellos. Su esperanza será el último suspiro.
А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“
