Eclesiastés 3
1 Todo tiene su tiempo. Todo lo que se quiere bajo el cielo tiene su hora:
Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом:
2 Tiempo de nacer y tiempo de morir. Tiempo de plantar y tiempo de arrancar lo plantado.
час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене,
3 Tiempo de matar y tiempo de curar. Tiempo de destruir y tiempo de edificar.
час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
4 Tiempo de llorar y tiempo de reír. Tiempo de endechar y tiempo de bailar.
час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати,
5 Tiempo de esparcir piedras y tiempo de reunir piedras. Tiempo de abrazar y tiempo de no abrazar.
час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів,
6 Tiempo de buscar y tiempo de perder. Tiempo de guardar y tiempo de desechar.
час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти,
7 Tiempo de romper y tiempo de coser. Tiempo de callar y tiempo de hablar.
час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,
8 Tiempo de amar y tiempo de aborrecer. Tiempo de guerra y tiempo de paz.
час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру!
9 ¿Qué provecho hay para el trabajador de aquello en lo cual trabaja?
Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він?
10 Vi el trabajo que ʼElohim dio a los hijos de hombres para que se ocupen.
Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею,
11 Todo lo hizo apropiado en su tiempo, y colocó eternidad en su corazón. Pero el hombre no entiende lo que hizo ʼElohim desde el principio hasta el fin.
— усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́.
12 Sé que nada hay mejor para ellos que gozarse y hacer bien en sus vidas.
Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті.
13 También que es don de ʼElohim que todo hombre coma y beba, y vea el bien de toda su labor.
I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий!
14 Entendí que todo lo que hace ʼElohim es perpetuo. A ello no se añadirá, ni de ello se disminuirá. ʼElohim lo hizo así para que los hombres teman ante Él.
Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!
15 Lo que es, ya fue. Lo que será, ya fue, Y ʼElohim restaura lo que pasó.
Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог!
16 Además vi bajo el sol: En el lugar de la justicia hay impiedad, Y en el lugar de la equidad hay iniquidad.
І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда.
17 Y dije en mi corazón: Al justo y al perverso los juzgará ʼElohim. Porque allí hay un tiempo Para todo lo que se quiere y todo lo que se hace.
Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло.
18 Me dije con respecto a los hijos de hombres: ʼElohim ciertamente los probó para que ellos vean que solo son como las bestias.
Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі,
19 Porque lo mismo que sucede al hombre sucede a la bestia. Un mismo suceso es: como muere uno, así muere el otro. Todos tienen un mismo aliento. El hombre no tiene ventaja sobre el animal, porque todo es vanidad.
бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все!
20 Todos van a un mismo lugar. Todos proceden del polvo y todos vuelven al polvo.
Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху.
21 ¿Quién conoce el espíritu de los hijos de hombres? ¿Va él hacia arriba? ¿Y el hálito de la bestia baja a la tierra?
Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини?
22 Así vi que nada hay mejor para el hombre que alegrarse en sus obras, porque ésa es su parte. ¿Porque quién lo llevará para que vea lo que ocurrirá después de él?
І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому?
