Eclesiastés 10
1 Las moscas muertas hacen que hieda el perfume del perfumista. Así una pequeña locura al que es estimado como sabio y honorable.
Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
2 El corazón del sabio se inclina a su derecha, Pero el corazón del necio, a su izquierda.
Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
3 Aun mientras va de camino le falta cordura al necio. A todos les anuncia que es necio.
Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
4 Si el temperamento del gobernante se levanta contra ti, No dejes tu lugar, Porque la mansedumbre apacigua grandes ofensas.
Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
5 Hay un mal que vi bajo el sol Y es prevaleciente entre los hombres:
Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
6 El necio encumbrado en muchos lugares exaltados, Y el dotado en lugares humildes.
на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
7 Vi esclavos a caballo, Y príncipes que andan Como esclavos con pie en tierra.
Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
8 El que cava un hoyo caerá en él, Y al que rompa el cerco lo morderá una serpiente.
Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
9 El que corta piedras se lastimará con ellas, Y el que parte leños peligra en ello.
Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
10 Si el hierro pierde el filo y no le sacan corte, Hay que aplicar más fuerza. La sabiduría tiene la ventaja de dar éxito.
Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
11 Si la serpiente muerde antes de ser encantada, De nada sirve el encantador.
Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
12 Las palabras del sabio son provechosas, Pero los labios del necio causan su propia ruina.
Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
13 Las palabras de su boca comienzan con necedad, Y el fin de su charla es perverso desvarío.
поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
14 El necio multiplica palabras Aunque nadie sabe lo que va a suceder, Y lo que habrá después de él. ¿Quién se lo dirá?
Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
15 El trabajo de los necios los fatiga, Porque ni saben cómo ir a la ciudad.
Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
16 ¡Ay de ti, oh tierra, cuando tu rey es un muchacho, Y tus príncipes banquetean en la mañana!
Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
17 ¡Dichosa tú, oh tierra, cuando tu rey es hijo de nobles, Y tus príncipes comen a su tiempo Para reponer fuerzas Y no para embriagarse!
Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
18 Por la pereza se cae el techo, Y por la negligencia de manos la casa tiene goteras.
Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
19 Por placer se hace el banquete. El vino alegra la vida, Y el dinero sirve para todo.
Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
20 Ni en tu aposento maldigas al rey, Ni aun en el secreto de tu dormitorio hables mal del rico, Porque un ave del cielo puede llevar tu voz, Y un pájaro en vuelo puede contar el asunto.
Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
