Proverbios 1
1 Los proverbios de Salomón, hijo de David, rey de Israel:
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 para conocer la sabiduría y la instrucción; para discernir las palabras del entendimiento;
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 para recibir instrucción en el trato sabio, en la rectitud, la justicia y la equidad;
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 para dar prudencia a los simples, conocimiento y discreción al joven —
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 para que el sabio escuche y aumente su aprendizaje; para que el hombre de entendimiento alcance el sano consejo;
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 para entender un proverbio y parábolas, las palabras y acertijos de los sabios.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 El temor a Yahvé es el principio del conocimiento, pero los necios desprecian la sabiduría y la instrucción.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 Hijo mío, escucha la instrucción de tu padre, y no abandones las enseñanzas de tu madre;
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 pues serán una guirnalda que adornará tu cabeza, y cadenas alrededor del cuello.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 Hijo mío, si los pecadores te atraen no lo consienten.
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 Si dicen: “Ven con nosotros. Acechemos la sangre. Acechemos en secreto a los inocentes sin causa.
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
13 Encontraremos toda la riqueza valiosa. Llenaremos nuestras casas con el botín.
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 Echarán su suerte entre nosotros. Todos tendremos un bolso”—
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 hijo mío, no camines por el camino con ellos. Mantén tu pie fuera de su camino,
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 porque sus pies corren hacia el mal. Se apresuran a derramar sangre.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 Porque la red se tiende en vano a la vista de cualquier ave;
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 pero estos acechan su propia sangre. Acechan en secreto por sus propias vidas.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 Así son los caminos de todo aquel que tiene afán de lucro. Le quita la vida a sus dueños.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 La sabiduría llama en voz alta en la calle. Ella pronuncia su voz en las plazas públicas.
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 Llama a la cabeza de los lugares ruidosos. A la entrada de las puertas de la ciudad, pronuncia sus palabras:
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 “¿Hasta cuándo, simples, amaréis la sencillez? Cuánto tiempo se deleitarán los burladores en la burla, ¿y los tontos odian el conocimiento?
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 Vuélvete ante mi reprimenda. Mira, derramaré mi espíritu sobre ti. Te daré a conocer mis palabras.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 Porque te he llamado y te has negado; He extendido mi mano y nadie me ha hecho caso;
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 pero has ignorado todos mis consejos, y no quería ninguna de mis reprimendas;
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 Yo también me reiré de tu desastre. Me burlaré cuando la calamidad te alcance,
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 cuando la calamidad te alcanza como una tormenta, cuando tu desastre llega como un torbellino, cuando la angustia y la angustia se apoderan de ti.
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 Entonces me llamarán, pero no responderé. Me buscarán con ahínco, pero no me encontrarán,
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 porque odiaban el conocimiento, y no eligió el temor a Yahvé.
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 No querían ningún consejo mío. Despreciaron toda mi reprimenda.
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 Por eso comerán del fruto de su propio camino, y se llenan de sus propios esquemas.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 Porque la reincidencia de los simples los matará. La despreocupación de los tontos los destruirá.
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 Pero el que me escuche habitará con seguridad, y estarán tranquilos, sin temor a sufrir daños”.
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
