Marcos 11
1 Cuando se acercaron a Jerusalén, a Betfagé y Betania, en el Monte de los Olivos, envió a dos de sus discípulos
І як наближились до Єрусалиму, до Витфагиї й Витаниї, до гори Оливної, посилає двох учеників своїх,
2 y les dijo: “Id a la aldea que está enfrente de vosotros. En cuanto entréis en ella, encontraréis un pollino atado, en el que nadie se ha sentado. Desátenlo y tráiganlo.
і рече їм: Ійдїть у село, що перед вами, і зараз, увійшовши в него, знайдете осля привязане, на котре ніхто в людей не сідав, одвязавши його, приведіть.
3 Si alguien os pregunta: “¿Por qué hacéis esto?”, decidle: “El Señor lo necesita”, e inmediatamente lo enviará de vuelta aquí.”
І, коли хто вам скаже: Що се робите? скажіть: Що Господові його треба; й зараз його відошле сюди.
4 Se fueron y encontraron un pollino atado a la puerta, en la calle, y lo desataron.
Пійшли ж вони, й знайшли осля лривязане коло дверей знадвору, на роздоріжжю, та й одвязали його.
5 Algunos de los que estaban allí les preguntaron: “¿Qué hacéis desatando el pollino?”.
І деякі, що там стояли, казали їм: Що ви робите, одвязуючи осля?
6 Ellos les dijeron lo mismo que Jesús, y los dejaron ir.
Вони ж сказали їм, як звелїв Ісус; і пустили їх.
7 Trajeron a Jesús el pollino y echaron sobre él sus vestidos, y Jesús se sentó en él.
І привели осля до Ісуса, й накинули на него одежу свою, і посадили на него.
8 Muchos extendían sus vestidos por el camino, y otros cortaban ramas de los árboles y las esparcían por el camino.
Многі ж одежу свою розстилали по дорозі, инші ж гіллє різали з дерев, і встилали дорогу.
9 Los que iban delante y los que les seguían gritaban: “¡Hosanna! ¡Bendito el que viene en nombre del Señor!
Инші, що попереду йшли, і що слїдом за Ним ійшли, покликували, кажучи: Осанна! Благословен грядущий в імя Господнє;
10 ¡Bendito el reino de nuestro padre David que viene en el nombre del Señor! Hosanna en las alturas”.
благословенне грядуще в імя Господа царство отця нашого Давида. Осанна на вишинах!
11 Jesús entró en el templo de Jerusalén. Después de haber observado todo, siendo ya de noche, salió a Betania con los doce.
І ввійшов Ісус в Єрусалим і в церкву, й, оглянувши все, як пізня вже була година, вийшов у Витанню з дванайцятьма.
12 Al día siguiente, cuando salieron de Betania, tuvo hambre.
І назавтра, як вийшли вони з Витаниї, зголоднїв,
13 Al ver una higuera lejana que tenía hojas, se acercó para ver si acaso podía encontrar algo en ella. Cuando llegó a ella, no encontró más que hojas, pues no era la época de los higos.
і, загледївши смоківницю оддалеки, що мала листе, прийшов, чи не знайде чого на ній. І, прийшовши до неї, нїчого не знайшов, тільки листє; не була бо ще пора на смокви.
І, озвавшись Ісус, рече до неї: Щоб нїколи з тебе по вік нїхто овощу не їв. І чули ученики Його. (aiōn g165)
15 Llegaron a Jerusalén, y Jesús entró en el templo y comenzó a echar a los que vendían y a los que compraban en el templo, y derribó las mesas de los cambistas y los asientos de los que vendían palomas.
І приходять у Єрусалим, і ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав,
16 No permitía que nadie llevara un recipiente por el templo.
і не давав, щоб хто носив посуд через церкву.
17 Les enseñaba diciendo “¿No está escrito que mi casa será llamada casa de oración para todas las naciones? Pero vosotros la habéis convertido en una cueva de ladrones”.
І навчав, глаголючи їм: Хиба не писано: Що дом мій дом молитви звати меть ся у всіх народів? ви ж зробили його вертепом розбійників.
18 Los jefes de los sacerdotes y los escribas lo oyeron, y buscaban cómo destruirlo. Porque le temían, pues toda la multitud se asombraba de su enseñanza.
І чули письменники та архиєреї й шукали, як би Його погубити: боялись бо Його, бо ввесь народ дивував ся наукою Його.
19 Al caer la tarde, salió de la ciudad.
І, як вечір, настав, вийшов Вів осторонь із города.
20 Al pasar por la mañana, vieron la higuera seca de raíz.
А вранці, мимо йдучи, побачили смоківницю всохлу від коріння.
21 Pedro, acordándose, le dijo: “¡Rabí, mira! La higuera que maldijiste se ha secado”.
І споглянувши Петр, рече Йому; Учителю, дивись, смоківниця, що прокляв єси, всохла.
22 Jesús les respondió: “Tened fe en Dios.
І озвавшись Ісус, рече їм: Майте віру Божу.
23 Porque de cierto os digo que cualquiera que diga a este monte: “Tómalo y arrójalo al mar”, y no dude en su corazón, sino que crea que lo que dice sucede, tendrá lo que dice.
Істино глаголю вам: Що хто скаже горі сїй: Двигнись і кинь ся в море, та й не сумнити меть ся в серпЇ своїм, а вірувати ме, що, що каже, станеть ся, буде йому, що скаже.
24 Por eso os digo que todo lo que pidáis y oréis, creed que lo habéis recibido, y lo tendréis.
Тим глаголю вам: Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам.
25 Siempre que estéis orando, perdonad, si tenéis algo contra alguien, para que vuestro Padre, que está en los cielos, os perdone también vuestras transgresiones.
І як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші.
26 Pero si no perdonáis, tampoco vuestro Padre que está en los cielos os perdonará vuestras transgresiones.”
Коли ж ви не прощаєте, то й Отець ваш, що на небі, не простить вам провин ваших.
27 Llegaron de nuevo a Jerusalén y, mientras caminaba por el templo, se le acercaron los jefes de los sacerdotes, los escribas y los ancianos,
І приходять знов у Єрусалим; і, як по церкві ходив Він, приступають до Вето архиєреї, та письменники, та старші,
28 y comenzaron a decirle: “¿Con qué autoridad haces estas cosas? ¿O quién te ha dado esta autoridad para hacer estas cosas?”
і кажуть Йому: Якою властю Ти і се робиш? і хто Тобі власть таку дав, щоб се робити?
29 Jesús les dijo: “Les voy a hacer una pregunta. Respóndanme, y les diré con qué autoridad hago estas cosas.
Ісус же, озвавшись, рече їм: Спитаю вас і я про одну річ; відкажіть менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.
30 El bautismo de Juan, ¿es del cielo o de los hombres? Respondedme”.
Хрещеннє Йоанове чи з неба було, чи від людей? Відкажіть мені.
31 Razonaban entre sí, diciendo: “Si decimos: “Del cielo”, dirá: “¿Por qué, pues, no le habéis creído?”
І міркували між собою, говорячи: Коди скажемо: З неба, то скаже: Чом же не поняли віри йому?
32 Si decimos: “De los hombres”, temían a la gente, pues todos consideraban que Juan era realmente un profeta.
Коли ж скажемо: Від людей, то боялись людей: всі бо мали Йоана, що він справді пророк був.
33 Ellos respondieron a Jesús: “No lo sabemos”. Jesús les dijo: “Tampoco os diré con qué autoridad hago estas cosas”.
І, озвавшись, кажуть Ісусові: Не знаємо. Ісус, озвавшись, рече їм: То й я не кажу вам, якою властю се роблю.
