San Lucas 14

1 Al entrar un sábado en casa de uno de los jefes de los fariseos para comer pan, le estaban vigilando.

І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.

2 He aquí que un hombre que tenía hidropesía estaba delante de él.

І ось один чоловік у водянці (у водяній пухлинї) був перед Ним.

3 Respondiendo Jesús, habló a los letrados y fariseos, diciendo: “¿Es lícito curar en sábado?”

І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?

4 Pero ellos guardaron silencio. Lo tomó, lo curó y lo dejó ir.

Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.

5 Les respondió: “¿Quién de vosotros, si su hijo o su buey cayera en un pozo, no lo sacaría inmediatamente en un día de reposo?”

І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?

6 No pudieron responderle sobre estas cosas.

І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.

7 Dijo una parábola a los invitados, al notar que elegían los mejores asientos, y les dijo:

Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:

8 “Cuando alguien os invite a un banquete de bodas, no os sentéis en el mejor asiento, pues tal vez alguien más honorable que vosotros sea invitado por él,

Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сідай на первому місці, щоб часом поважнїший тебе не був запрошений від него,

9 y el que os invitó a los dos vendría y os diría: “Haced sitio a esta persona”. Entonces empezaríais, con vergüenza, a ocupar el lugar más bajo.

і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.

10 Pero cuando te inviten, ve y siéntate en el lugar más bajo, para que cuando venga el que te invitó, te diga: ‘Amigo, sube más arriba’. Entonces serás honrado en presencia de todos los que se sienten a la mesa contigo.

Нї, коди ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місці, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.

11 Porque todo el que se enaltece será humillado, y el que se humilla será enaltecido”.

Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.

12 También le dijo al que le había invitado: “Cuando hagas una cena o un banquete, no llames a tus amigos, ni a tus hermanos, ni a tus parientes, ni a los vecinos ricos, porque tal vez ellos también te devuelvan el favor y te lo paguen.

Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.

13 Pero cuando hagas un banquete, pide a los pobres, a los mancos, a los cojos o a los ciegos;

Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;

14 y serás bendecido, porque ellos no tienen recursos para pagarte. Porque te lo pagarán en la resurrección de los justos”.

то будеш блажен бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі увоскресенню праведних.

15 Cuando uno de los que se sentaba a la mesa con él oyó estas cosas, le dijo: “¡Bienaventurado el que festejará en el Reino de Dios!”

Почувши ж се один з сидячихз Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.

16 Pero él le dijo: “Un hombre hizo una gran cena, e invitó a mucha gente.

Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;

17 A la hora de la cena mandó a su criado a decir a los invitados: “Venid, porque ya está todo preparado”.

і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.

18 Todos a una comenzaron a excusarse. “El primero le dijo: ‘He comprado un campo y debo ir a verlo. Te ruego que me disculpes’.

І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу шити та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.

19 “Otro dijo: ‘He comprado cinco yuntas de bueyes y debo ir a probarlos. Te ruego que me disculpes’.

А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прощу тебе, вибач мені.

20 “Otro dijo: ‘Me he casado con una mujer, y por eso no puedo venir’.

А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.

21 “Llegó aquel siervo y le contó a su señor estas cosas. Entonces el señor de la casa, enojado, dijo a su siervo: ‘Sal pronto a las calles y a las callejuelas de la ciudad, y trae a los pobres, a los mancos, a los ciegos y a los cojos’.

І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнівившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.

22 “El siervo dijo: ‘Señor, está hecho como lo has mandado, y todavía hay lugar’.

І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще в місце.

23 “El señor dijo al criado: ‘Sal a los caminos y a los setos y oblígalos a entrar, para que se llene mi casa.

І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та силуй увійти, щоб повна була господа моя.

24 Porque te digo que ninguno de esos hombres invitados probará mi cena’”.

Глаголю бо вам, що ніхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.

25 Iban con él grandes multitudes. Se volvió y les dijo:

Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:

26 “Si alguien viene a mí y no se desentiende de su padre, de su madre, de su mujer, de sus hijos, de sus hermanos y hermanas, y también de su propia vida, no puede ser mi discípulo.

Коли хто приходить до мене й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й діти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.

27 El que no lleva su propia cruz y viene en pos de mí, no puede ser mi discípulo.

І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.

28 Porque ¿quién de vosotros, queriendo construir una torre, no se sienta primero a contar lo que cuesta, para ver si tiene lo suficiente para terminarla?

Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?

29 O acaso, cuando ha puesto los cimientos y no puede terminar, todos los que lo ven comienzan a burlarse de él,

щоб часом, як положить він основину, та, не спроможеть ся скінчити, всі, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:

30 diciendo: “Este empezó a construir y no pudo terminar”.

Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.

31 ¿O qué rey, cuando va a enfrentarse a otro rey en la guerra, no se sienta primero a considerar si es capaz con diez mil de enfrentarse al que viene contra él con veinte mil?

Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.

32 O bien, estando el otro todavía muy lejos, envía un enviado y pide condiciones de paz.

Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.

33 Así pues, cualquiera de vosotros que no renuncie a todo lo que tiene, no puede ser mi discípulo.

Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути,

34 “La sal es buena, pero si la sal se vuelve plana e insípida, ¿con qué la condimentas?

Добро сіль; коли ж сіль вітріє, то чим приправити?

35 No sirve ni para la tierra ni para el montón de estiércol. Se desecha. El que tenga oídos para oír, que oiga”.

Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.