Job 6
1 Entonces Job respondió,
А Йов відповів та й сказав:
2 “Oh, si mi angustia fuera pesada, ¡y toda mi calamidad puesta en la balanza!
„Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
3 Por ahora sería más pesado que la arena de los mares, por lo que mis palabras han sido precipitadas.
то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
4 Porque las flechas del Todopoderoso están dentro de mí. Mi espíritu bebe su veneno. Los terrores de Dios se han puesto en marcha contra mí.
Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
5 ¿El burro salvaje rebuzna cuando tiene hierba? ¿O el buey baja sobre su forraje?
Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
6 ¿Puede comerse sin sal lo que no tiene sabor? ¿O hay algún sabor en la clara del huevo?
Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
7 Mi alma se niega a tocarlos. Para mí son como una comida repugnante.
Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
8 “Oh, que pueda tener mi petición, que Dios me conceda lo que anhelo,
О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
9 incluso que le gustaría a Dios aplastarme; ¡que soltara la mano y me cortara!
О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
10 Que siga siendo mi consuelo, sí, déjame exultar en el dolor que no perdona, que no he negado las palabras del Santo.
то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
11 ¿Cuál es mi fuerza, para que espere? ¿Cuál es mi fin, que debo ser paciente?
Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
12 ¿Es mi fuerza la de las piedras? ¿O mi carne es de bronce?
Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
13 ¿No es que no tengo ayuda en mí, que la sabiduría se aleja de mí?
Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
14 “Al que está a punto de desfallecer, se le debe mostrar la bondad de su amigo; incluso a quien abandona el temor del Todopoderoso.
Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
15 Mis hermanos han actuado con engaño como un arroyo, como el cauce de los arroyos que pasan;
Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
16 que son negros a causa del hielo, en la que se esconde la nieve.
темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
17 En la estación seca, desaparecen. Cuando hace calor, se consumen fuera de su lugar.
Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
18 Las caravanas que viajan junto a ellos se alejan. Suben a los desechos y perecen.
Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
19 Las caravanas de Tema miraban. Las compañías de Saba les esperaban.
Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
20 Estaban angustiados porque estaban confiados. Llegaron allí y se confundieron.
І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
21 Por ahora no eres nada. Ves un terror y tienes miedo.
Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
22 ¿Acaso he dicho alguna vez: “Dame”? o, “¿Ofrece un regalo para mí de tu sustancia?
Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
23 o “Líbrame de la mano del adversario”. o: “Redímeme de la mano de los opresores”.
і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
24 “Enséñame y callaré. Haz que entienda mi error.
Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
25 ¡Qué fuertes son las palabras de rectitud! Pero tu reprimenda, ¿qué reprende?
Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
26 ¿Pretendes reprobar las palabras, ya que los discursos de quien está desesperado son como el viento?
Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
27 Sí, incluso echarías suertes por los huérfanos, y hacer mercancía de su amigo.
і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
28 Ahora, pues, complácete en mirarme, porque seguramente no te mentiré en la cara.
Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
29 Por favor, vuelva. Que no haya injusticia. Sí, regresa de nuevo. Mi causa es justa.
Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
30 ¿Hay injusticia en mi lengua? ¿Mi gusto no puede discernir las travesuras?
Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?
