Santiago 3
1 Hermanos míos, no seáis muchos los maestros, sabiendo que recibiremos un juicio más severo.
Не бувайте многі учителями, браттє моє, знаючи, що більший осуд приймемо.
2 Porque todos tropezamos en muchas cosas. El que no tropieza en la palabra es una persona perfecta, capaz de refrenar también a todo el cuerpo.
Багато бо грішимо всі. Коли хто в слові не грішить, се звершений чоловік, сильний обуздати і все тіло.
3 En efecto, ponemos bocados en la boca de los caballos para que nos obedezcan, y guiamos todo su cuerpo.
Ось бо і коням узди в роти вкладаємо, щоб слухали нас, і все тїло їх повертаємо.
4 He aquí que también las naves, aunque son tan grandes y son impulsadas por vientos feroces, son guiadas por un timón muy pequeño, hacia donde el piloto quiere.
Ось і кораблї, хоч які величезні, і страшенними вітрами носять ся, обертають ся малим стерном, куди воля стерника хоче.
5 Así también la lengua es un miembro pequeño, y se jacta de grandes cosas. Mira cómo un pequeño fuego puede extenderse hasta un gran bosque.
Так само й язик - малий член, а вельми хвалить ся. Ось малий огонь, а які великі речі палить!
6 Y la lengua es un fuego. El mundo de la iniquidad entre nuestros miembros es la lengua, que contamina todo el cuerpo, e incendia el curso de la naturaleza, y es incendiada por la Gehenna. (Geenna g1067)
язик огонь, сьвіт неправди; так, язик стоїть між членами нашими, сквернячи все тіло, і палючи круг природи, а запалюючись од геєнни. (Geenna g1067)
7 Porque toda clase de animal, de ave, de reptil y de criatura marina está domesticada, y ha sido domesticada por la humanidad;
Всяка бо природа, зьвірей і птиць, гадів і морських (зьвірів) вгамовуєть ся і вгамовано природою чоловічою;
8 pero nadie puede domesticar la lengua. Es un mal inquieto, lleno de veneno mortal.
язика ж ніхто з людей не може вгамувати, без упину бо (се) зло, повне отрути смертоносної.
9 Con ella bendecimos a nuestro Dios y Padre, y con ella maldecimos a los hombres que están hechos a imagen de Dios.
Ним благословляємо Бога і Отця, і ним кленем людей, що постали поподобию Божому.
10 De la misma boca salen bendiciones y maldiciones. Hermanos míos, estas cosas no deben ser así.
Із тих же уст виходить благословеннє і проклін. Не подобає, браттє моє любе, сьому так бути.
11 ¿Acaso un manantial envía de la misma abertura agua dulce y amarga?
Хиба криниця з одного джерела випускає солодке і гірке?
12 ¿Acaso una higuera, hermanos míos, puede dar aceitunas, o una vid higos? Así pues, ningún manantial da a la vez agua salada y agua dulce.
Хиба може, браттє моє, смоківниця маслини родити, або виноградина смокви? Так само нї одна криниця не дає солоної і солодкої води.
13 ¿Quién es sabio y entendido entre vosotros? Que demuestre con su buena conducta que sus obras son hechas con mansedumbre y sabiduría.
Хто мудрий та розумний міми вами, нехай покаже з доброго життя діла свої в лагідности і премудрости.
14 Pero si tienes celos amargos y ambición egoísta en tu corazón, no te jactes ni mientas contra la verdad.
Коли ж гірку зависть маєте та сварку в серцї вашому, то не величайтесь і не кривіть на правду.
15 Esta sabiduría no es la que desciende de lo alto, sino que es terrenal, sensual y demoníaca.
Не сходить ся премудрость звише, а земна (вона), душевна, бісовська.
16 Porque donde están los celos y la ambición egoísta, allí está la confusión y toda obra mala.
Де бо зависть та сварка, там безладдє і всяке лихе дїло.
17 Pero la sabiduría que viene de arriba es primero pura, luego pacífica, amable, razonable, llena de misericordia y de buenos frutos, sin parcialidad y sin hipocresía.
А та премудрость, що звише, найперше чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милости і добрих овочів, безсторонна і нелицемірна.
18 Ahora bien, el fruto de la justicia lo siembran en paz los que hacen la paz.
Овощ же праведности сїєть ся в упокої тим, хто творить упокій.
