< Salmos 78 >
1 Un salmo (masquil) de Asaf. Escucha, pueblo mío, lo que tengo para enseñarte. Escucha lo que vengo a decirte.
Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
2 Te enseñaré dichos sabios; y te explicaré misterios del pasado
Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
3 que he escuchado antes y sobre los cuales he reflexionado. Son historias de nuestros antepasados que han sido transmitidas por generaciones.
які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
4 No las ocultaremos de nuestros hijos. Le contaremos a la siguiente generación sobre las maravillas que Dios ha hecho; sobre su poder y grandes obras.
Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
5 Él entregó sus leyes a los descendientes de Jacob; dio sus instrucciones al pueblo de Israel. Él ordenó a nuestros padres para que las enseñaran a sus hijos,
Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
6 a fin de que la siguiente generación—los que aún no habían nacido—entendieran y crecieran para enseñar a sus hijos.
щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
7 De esta forma debían mantener su fe en Dios y no olvidar lo que Dios ha hecho, así como seguir sus mandamientos.
Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
8 Para que no fueran como sus antepasados, una generación terca y rebelde que carecía de fe y fidelidad.
Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
9 Los soldados de Efraín, aunque estaban armados con arcos, huyeron el día de la batalla.
Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
10 No cumplieron el pacto de Dios, y se negaron a seguir sus leyes.
Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
11 Ignoraronl lo que Dios había hecho, y las maravillas que les había mostrado antes:
Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
12 los milagros que había hecho por sus antepasados en Zoán, en Egipto.
Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
13 Él dividió el mar en dos y los condujo a través de él, manteniendo las aguas como muros a cada lado.
Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
14 Él los guiaba con una nube en el día, y de noche con una nube de fuego.
Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
15 Partió las rocas en el desierto para darle agua abundante a su pueblo. Aguas profundas como el océano.
Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
16 ¡Él hizo que de las piedras fluyera agua como un río!
Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
17 Pero ellos siguieron pecando contra él, rebelándose contra el Altísimo mientras andaban por el desierto.
Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
18 Deliberadamente provocaban a Dios, exigiendo las comidas que tanto anhelaban.
Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
19 Insultaron a Dios diciendo: “¿Puede Dios darnos comida aquí en el desierto?
Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
20 Si bien puede golpear una roca y hacer que de ellas fluya agua como corrientes de río, ¿puede acaso darnos pan? ¿Puede darnos carne?”
Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
21 Cuando el Señor oyó esto, se enojó mucho, y el fuego de su enojo se encendió contra los descendientes de Jacob, el pueblo de Israel,
Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
22 porque ellos no creyeron en Dios y no confiaron en que podía cuidar de ellos.
бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
23 Tanto fue su enojo que ordenó a los cielos se abrieran,
Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
24 e hizo llover maná del cielo, dándoles así pan celestial.
і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
25 Los seres humanos comieron del pan que comen los ángeles. Y les dio más que suficiente.
Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
26 Luego hizo soplar un viento desde el Este, y por su poder también hizo soplar el viento que viene del Sur.
Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
27 Hizo llover carne como tan abundante como el polvo. Las aves eran muchas, como la arena de la playa.
Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
28 E hizo caer las aves en medio del campamento, y alrededor de sus carpas.
яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
29 Y comieron hasta que se saciaron. Les dio la comida que tanto deseaban.
Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
30 Pero antes de saciar su apetito, mientras aún masticaban la carne,
Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
31 Dios se enojó con ellos e hizo morir a los hombres más fuertes, derribándolos en plena juventud.
як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
32 A pesar de esto, siguieron pecando. A pesar de los milagros, se negaban a creer en él.
Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
33 Así que apagó sus vidas vanas, e hizo que terminaran sus años con horror.
Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
34 Cuando Dios comenzó a matarlos, volvieron con oraciones a él, arrepentidos de su pecado.
Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
35 Se acordaron de que Dios era su roca, que el Dios Altísimo era su salvador.
І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
36 Entonces lo comenzaron adular de labios para afuera, pero solo mentían.
Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
37 En sus corazones no eran sinceros y no guardaron el pacto que tenían con él.
та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
38 Pero por su compasión él perdonó su pecado y no los destruyó. Muchas veces contuvo su enojo y no desató toda su furia.
Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
39 Dios recordó que eran simples mortales, y que eran como el viento que se va y no regresa.
Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
40 Cuántas veces se rebelaron contra él en el desierto, causándole tristeza.
Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
41 Una y otra vez provocaron a Dios, causando dolor al Santo de Israel.
Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
42 Olvidaron la fuerza con la que él los rescató de sus opresores,
Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
43 haciendo milagros en Egipto, y maravillas en la llanura de Zoán.
коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
44 Allí convirtió sus ríos y fuentes de agua en sangre, de modo que nadie podía beber de ellos.
Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
45 Envió moscas para destruirlos, y ranas para que los arruinaran.
Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
46 Dio sus cultivos a las langostas, y todo el fruto de su trabajo fue devorado por ellas.
Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
47 Destruyó sus viñedos con granizo, y sus higueras con aguanieve.
Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
48 Dejó su ganado a merced del granizo y sus animales fueron destruidos por relámpagos.
Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
49 Envió sobre ellos su ira feroz: Rabia, hostilidad y agonía. Por ello envió un grupo de ángeles destructores.
Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
50 Desató su ira sobre ellos y no los salvó de la muerte, sino que los dejó morir por causa de esta plaga.
Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
51 Entonces mató al hijo mayor de cada familia en Egipto, todos los que habían sido concebidos como primogénitos en las carpas de Ham.
І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
52 Pero a su pueblo guió como ovejas, y los condujo como un rebaño en el desierto.
Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
53 Los llevó a un lugar seguro, y no tuvieron nada que temer. Ahogó a sus enemigos en el mar.
Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
54 Los llevó hasta la frontera de su tierra santa, a esta tierra montañosa que había conquistado para ellos.
І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
55 A las naciones infieles las expulsaba a su paso. Dividió la tierra para que la hicieran suya. Estableció las tribus de Israel en sus carpas.
Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
56 Pero ellos siguieron provocando al Altísimo, siendo rebeldes contra él. No siguieron sus enseñanzas.
Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
57 Así como sus antiguos padres se alejaron de Dios y fueron infieles a él, tan torcidos como un arco doblado que no sirve.
І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
58 Provocaron su ira con sus altares paganos y despertaron su celo con sus ídolos.
Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
59 Cuando Dios escuchó que adoraban a otros dioses se enfureció y rechazó por completo a Israel.
Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
60 Entonces abandonó su lugar en Siloé, el Tabernáculo en el que vivía en medio del pueblo.
Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
61 Además entregó el arca de su poder, dejando que manos enemigas la tomaran.
І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
62 Entregó a su pueblo y permitió que lo masacraran a espada, pues estaba furioso con su pueblo escogido.
Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
63 Sus hombres más jóvenes fueron quemados, y las mujeres jóvenes no lograron cantar sus cánticos de bodas.
Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
64 Sus sacerdotes fueron asesinados con espadas y sus viudas no pudieron hacer duelo por ellos.
Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
65 Entonces el Señor reaccionó como si hubiera despertado del sueño, como un guerrero que se despierta después de embriagarse con vino.
Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
66 Venció a sus enemigos, atacándolos por la espalda y exponiéndolos a vergüenza eterna.
І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
67 Rechazó a los descendientes de José y no elegió más a la tribu de Eraín.
Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
68 En su lugar eligió a la tribu de Judá y al Monte de Sión, al cual amaba.
Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
69 Allí construyó su santuario, tan alto como el cielo, y lo puso allí en esa tierra para que existiera eternamente.
Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
70 Eligió a su siervo David, tomándolo de entre los rediles de ovejas,
І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
71 y lo llevó de cuidar ovejas y corderos, a ser un pastor de los descendientes de Jacob, el pueblo especial de Dios: Israel.
привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
72 Como un pastor cuidó de ellos con sincera devoción, y los condujo con manos hábiles.
І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.