Salmos 137

1 Cuando nos sentábamos a orillas de los ríos de Babilonia, llorábamos al recordar a Sión.

Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

2 Colgábamos nuestras arpas en los sauces.

На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

3 Porque aquellos que nos habían llevado cautivos nos pedían canciones, nuestros opresores nos pedían que cantáramos cánticos alegres de Jerusalén.

бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

4 Pero, ¿Cómo podríamos cantar una canción dedicada al Señor en tierras paganas?

Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

5 Si llegara a olvidar a Jerusalén, que mi diestra olvide cómo tocar;

Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

6 Si no llego a recordarte y si no considero a Jerusalén mi gran alegría, que mi lengua se pegue al techo de mi boca.

Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

7 Señor, recuerda lo que el pueblo de Edom hizo el día que Jerusalén cayó, ellos dijeron “¡Destrúyanla! ¡Destrúyanla hasta los cimientos!”

Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

8 Hija de Babilonia, ¡serás destruida! ¡Dichoso el que haga pagar lo que nos hiciste, el que haga contigo lo que hiciste a nosotros!

Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

9 ¡Dichoso el que agarre a tus pequeños y los estrelle contra las rocas!

Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!