Salmos 102
1 Oración de alguien que está sufriendo y está cansado, encomendando sus problemas al el Señor. Por favor, Señor, ¡escucha mi oración! ¡Escucha mi clamor a ti pidiendo ayuda!
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
2 ¡No escondas tu rostro de mí en mis horas de angustia! Vuélvete y escúchame, y responde rápido cuando llamo.
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 ¡Porque mi vida está desapareciendo como el humo; siento como si mi cuerpo estuviera en llamas!
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 ¡Soy como la grama que se secó, y se marchitó, ya ni recuerdo cuándo debo comer!
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
5 Mis gemidos me han revestido; mis huesos se dejan ver a través de mi piel.
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
6 Soy como un búho del desierto, como una pequeña lechuza entre las ruinas.
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
7 No puedo conciliar el sueño. Soy como un pájaro solitario en la azotea.
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
8 Mis enemigos se mofan de mí. Se burlan y maldicen en mi nombre.
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 Las cenizas son mi comida; mis lágrimas gotean encima de mi bebida,
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
10 Por tu hostilidad y tu enojo, me recogiste y me volviste arrojar bien lejos.
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 Mi vida se desvanece lentamente como sombras nocturnas, me estoy marchitando como la grama.
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
12 Pero tú, Señor, reinarás para siempre, tu gloria perdurará por todas las generaciones.
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
13 Te levantarás y tendrás piedad de Jerusalén, porque es tiempo de que seas gentil con la ciudad, el tiempo ha llegado.
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 Porque las personas que te siguen aman sus piedras; ¡valoran incluso su polvo!
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
15 Entonces las naciones te temerán, Señor; todos los reyes de la tierra se postrarán ante tu presencia.
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 Porque el Señor reconstruirá Jerusalén; y aparecerá con gloria.
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
17 Atenderá las oraciones de los desamparados; no ignorará sus pedidos.
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 Que esto sea recordado por las generaciones futuras, para que las personas que aún no han nacido alaben al Señor:
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
19 Porque él mira desde los cielos, desde lo más alto de su lugar santo; él observa a la tierra desde su trono,
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 para responder a los lamentos de los prisioneros, para liberar a los hijos de la muerte.
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 Y como resultadoj la maravillosa naturaleza del Señor será alabada en Jerusalén con alabanzas,
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
22 cuando las personas de todos los reinos se reúnan para adorar al Señor.
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 Pero, en cuanto a mí, él me quitó la salud cuando era joven, acortando mi vida.
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
24 Clamé al Señor, “Mi Dios, ¡No me arrebates mi vida mientras aún soy joven! Tú eres el único que vive para siempre.
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
25 Hace mucho tiempo creaste la tierra; hiciste los cielos.
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
26 Y ellos llegarán a su fin, pero tú no. Todos ellos se desgastarán como la ropa, y tú los cambiarás y los tirarás.
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
27 Pero tú eres el único que vive para siempre; tus años nunca llegarán a un fin.
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
28 Nuestros hijos vivirán contigo, y los hijos de nuestros hijos crecerán en tu presencia”.
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
