Salmos 102
1 Oración de alguien que está sufriendo y está cansado, encomendando sus problemas al el Señor. Por favor, Señor, ¡escucha mi oración! ¡Escucha mi clamor a ti pidiendo ayuda!
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 ¡No escondas tu rostro de mí en mis horas de angustia! Vuélvete y escúchame, y responde rápido cuando llamo.
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 ¡Porque mi vida está desapareciendo como el humo; siento como si mi cuerpo estuviera en llamas!
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 ¡Soy como la grama que se secó, y se marchitó, ya ni recuerdo cuándo debo comer!
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 Mis gemidos me han revestido; mis huesos se dejan ver a través de mi piel.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 Soy como un búho del desierto, como una pequeña lechuza entre las ruinas.
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 No puedo conciliar el sueño. Soy como un pájaro solitario en la azotea.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 Mis enemigos se mofan de mí. Se burlan y maldicen en mi nombre.
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 Las cenizas son mi comida; mis lágrimas gotean encima de mi bebida,
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 Por tu hostilidad y tu enojo, me recogiste y me volviste arrojar bien lejos.
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 Mi vida se desvanece lentamente como sombras nocturnas, me estoy marchitando como la grama.
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 Pero tú, Señor, reinarás para siempre, tu gloria perdurará por todas las generaciones.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 Te levantarás y tendrás piedad de Jerusalén, porque es tiempo de que seas gentil con la ciudad, el tiempo ha llegado.
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 Porque las personas que te siguen aman sus piedras; ¡valoran incluso su polvo!
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 Entonces las naciones te temerán, Señor; todos los reyes de la tierra se postrarán ante tu presencia.
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 Porque el Señor reconstruirá Jerusalén; y aparecerá con gloria.
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 Atenderá las oraciones de los desamparados; no ignorará sus pedidos.
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 Que esto sea recordado por las generaciones futuras, para que las personas que aún no han nacido alaben al Señor:
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 Porque él mira desde los cielos, desde lo más alto de su lugar santo; él observa a la tierra desde su trono,
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 para responder a los lamentos de los prisioneros, para liberar a los hijos de la muerte.
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 Y como resultadoj la maravillosa naturaleza del Señor será alabada en Jerusalén con alabanzas,
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 cuando las personas de todos los reinos se reúnan para adorar al Señor.
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 Pero, en cuanto a mí, él me quitó la salud cuando era joven, acortando mi vida.
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 Clamé al Señor, “Mi Dios, ¡No me arrebates mi vida mientras aún soy joven! Tú eres el único que vive para siempre.
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 Hace mucho tiempo creaste la tierra; hiciste los cielos.
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 Y ellos llegarán a su fin, pero tú no. Todos ellos se desgastarán como la ropa, y tú los cambiarás y los tirarás.
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 Pero tú eres el único que vive para siempre; tus años nunca llegarán a un fin.
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 Nuestros hijos vivirán contigo, y los hijos de nuestros hijos crecerán en tu presencia”.
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
