Lamentaciones 3
1 Soy el hombre que ha experimentado el sufrimiento bajo la vara de la ira de Dios.
Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
2 Me ha alejado, obligándome a caminar en las tinieblas en lugar de la luz.
Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
3 De hechome golpea una y otra vez todo el día.
Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
4 Me ha desgastado; me ha hecho pedazos.
Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
5 Me ha asediado, rodeándome de amargura y miseria.
обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
6 Me ha obligado a vivir en las tinieblas, como los muertos desde hace tiempo.
у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
7 Ha levantado un muro a mi alrededor para que no pueda escapar; me ha atado con pesadas cadenas.
Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
8 Aunque siga clamando por ayuda, se niega a escuchar mi oración.
І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
9 Ha puesto piedras en mi camino y me envía por senderos torcidos.
Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
10 Es un oso que me acecha, un león escondido listo para atacar,
Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
11 Me arrastró de mi camino y me hizo pedazos, dejándome indefenso.
Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
12 Cargó su arco con una flecha y me usó como blanco,
Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
13 Me disparó en los riñones con sus flechas.
пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
14 Ahora todos se ríen de mí, cantando canciones que se burlan de mí todo el día.
Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
15 Me ha llenado de amargura; me ha llenado de amargo ajenjo.
Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
16 Me ha roto los dientes con arenilla; me ha pisoteado en el polvo.
І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
17 Me ha arrancado la paz; he olvidado todo lo bueno de la vida.
і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
18 Por eso digo: Mi expectativa de una larga vida ha desaparecido, junto con todo lo que esperaba del Señor.
І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
19 No olvides todo lo que he sufrido en mi agonía, tan amargo como el ajenjo y el veneno.
Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
20 Ciertamente no lo he olvidado. Lo recuerdo demasiado bien, por eso me hundo en la depresión.
душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
21 Pero aún tengo esperanza cuando pienso en esto:
Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
22 Es por el amor fiel del Señor que nuestras vidas no están destruidas, pues con sus actos de misericordia nunca nos abandona.
Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
23 Él los renueva cada mañana. ¡Qué maravillosamente fiel eres, Señor!
нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
24 El Señor es todo lo que necesito, me digo a mí mismo: Pondré mi esperanza en él.
Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
25 El Señor es bueno con los que confían en él, con cualquiera que lo siga.
Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
26 Es bueno esperar tranquilamente la salvación del Señor.
Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
27 Es bueno que el ser humano aprenda a soportar con paciencia la disciplina mientras es joven.
Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
28 Debe sentarse solos en silencio, porque es Dios quien lo ha disciplinado.
нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
29 Debe inclinarse con el rostro hacia el suelo, porque aún puede haber esperanza.
хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
30 Debe poner la mejilla a quien quiera abofetearlos; debe aceptar los insultos de los demás.
хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
31 Porque el Señor no nos abandonará para siempre.
Бо Господь не наві́ки ж покине!
32 Aunque nos venga la tristeza, él nos muestra misericordia porque su amor fiel es muy grande.
Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
33 Porque no quiere herir ni causarle dolor a ninguno.
бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
34 Ya sea que alguien maltrate a todos los prisioneros de la tierra
Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
35 Ole niegue a alguien sus derechos mientras el Altísimo lo ve,
щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
36 O sea que alguien engañe a otro en su caso legal, estas son cosas el Señor noaprueba.
щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
37 ¿Quién habló y llegó a existir? ¿No fue el Señor quien lo ordenó?
Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
38 Cuando el Altísimo habla puede ser para un desastre o para una bendición.
Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
39 ¿Por qué habría de quejarse un ser humano de las consecuencias de sus pecados?
Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
40 Debemos mirarnos a nosotros mismos, examinar nuestros actos y volver al Señor.
Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
41 No nos limitemos a levantar la mano a Dios hacia el cielo, sino nuestra mente también, y digamos:
підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
42 “Nosotros somos pecadores; nosotros somos rebeldes ¡y tú no nos has perdonado!”
Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
43 Te has envuelto en ira y nos has perseguido, matándonos sin piedad. Has destruido sin piedad.
закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
44 Te has envuelto en una nube que ninguna oración puede penetrar.
закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
45 Nos has convertido en residuos y desechos para las naciones de alrededor.
Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
46 Todos nuestros enemigos abren la boca para criticarnos.
наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
47 Estamos aterrorizados y atrapados, devastados y destruidos.
страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
48 Las lágrimas brotan de mis ojos por la muerte de mi pueblo.
Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
49 Mis ojos rebosan de lágrimas todo el tiempo. No se detendrán
Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
50 Hasta que el Señor mire desde el cielo y vea lo que pasa.
аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
51 Lo que he visto me atormenta por lo que ha sucedido a todas las mujeres de mi ciudad.
моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
52 Sin razón alguna mis enemigos me atraparon como a un pájaro.
Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
53 Intentaron matarme arrojándome a un pozo y tirándome piedras.
життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
54 El agua me inundó hastala cabeza, y pensé que moriría.
Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
55 Desde lo más profundo de la fosa te llamé, Señor.
Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
56 Tú me oíste cuando oré: “Por favor, no ignores mi grito de auxilio”.
Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
57 Viniste a mí cuando te llamé, y me dijiste: “¡No tengas miedo!”
Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
58 ¡Has tomado mi caso y me has defendido; has salvado mi vida!
За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
59 Señor, tú has visto las injusticias que se han cometido contra mí; ¡Defiéndeme, por favor!
Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
60 Has observado lo vengativos que son y las veces que han conspirado contra mí.
Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
61 Señor, tú has oído cómo me han insultado y lo que han tramado contra mí,
Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
62 ¡Cómo mis enemigos hablan contra mí y se quejan de mí todo el tiempo!
мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
63 ¡Mira! Ya sea que estén sentados o de pie, siguen burlándose de mí en sus canciones.
Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
64 ¡Págales como se merecen, Señor, por todo lo que han hecho!
Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
65 Dales algo para que sus mentes queden cubiertas! ¡Que tu maldición caiga sobre ellos!
Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
66 Persíguelos en tu cólera, Señor, y deshazte de ellos de la tierra!
Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
