Job 9
1 Job respondió:
А Йов відповів та й сказав:
2 “¡Sí, todo eso lo sé! Pero, ¿cómo puede alguien tener la razón delante Dios?
Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
3 Si quisieras discutir con Dios, éste podría hacer mil preguntas que nadie puede responder.
Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
4 Dios es tan sabio y poderoso que nadie podría desafiarlo y ganarle.
Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
5 “Dios mueve las montañas de repente; las derriba en su ira.
Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
6 Él sacude la tierra, haciendo temblar sus cimientos.
Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
7 Él es quien puede ordenar que el sol no salga y que las estrellas no brillen.
Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
8 Sólo él es quien extiende los cielos y camina sobre las olas del mar.
Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
9 Él hizo las constelaciones de la Osa, de Orión, de las Pléyades y las estrellas del cielo austral.
Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
10 Él es quien hace cosas increíbles que están más allá de nuestro entendimiento, cosas maravillosas que son incontables.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
11 “Pero cuando pasa junto a mí, no lo veo; cuando camina hacia adelante, es invisible para mí.
Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
12 Si él quita, ¿Quién podrá impedírselo? ¿Quién va a preguntarle: ‘Qué haces’?
Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
13 Dios no refrena su ira, y aplasta a los ayudantes de Rahab.
Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
14 “Así que, ¡cuánto menos podría responder a Dios, o elegir mis palabras para discutir con él!
що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
15 Aunque tenga razón, no puedo responderle. Debo implorar la misericordia de mi juez.
я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
16 Aunque lo llamara para que viniera y él respondiera, no creo que me escuchara.
Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
17 “Me golpea con vientos de tormenta; me hiere una y otra vez, sin dar razón.
Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
18 No me da la oportunidad ni siquiera de recuperar el aliento; en cambio, llena mi vida de amargo sufrimiento.
Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
19 Si de fuerza se trata, Dios es el más fuerte. Si es cuestión de justicia, entonces ¿quién fijará un tiempo para mi caso?
Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
20 Aunque tenga razón, mi propia boca me condenaría; aunque sea inocente, él demostraría que estoy equivocado.
Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
21 ¡Soy inocente! No me importa lo que me pase. ¡Odio mi vida!
Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
22 Por eso digo: ‘A Dios le da igual. Él destruye tanto al inocente como al malvado’.
Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
23 Cuando el desastre golpea de repente, se burla de la desesperación de los inocentes.
Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
24 La tierra ha sido entregada al malvado; él ciega los ojos de los jueces; y si no es él, entonces ¿quién?
У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
25 Los días de mi vida corren como un corredor, pasando a toda prisa sin que yo vea ninguna felicidad.
А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
26 Pasan como veloces veleros, como el águila que se abalanza sobre su presa.
промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
27 “Si me dijera a mí mismo: ‘Olvidaré mis quejas; dejaré de llorar y seré feliz’,
Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
28 seguiría aterrado por todo mi sufrimiento, porque tú, Dios, no dirás que soy inocente.
то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
29 Ya que estoy condenado, ¿qué sentido tiene discutir?
Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
30 ¡Aunque me lavara con agua pura de la montaña y me limpiara las manos con jabón,
Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
31 me arrojarías a un pozo de lodo de modo que hasta mis propias ropas me odiarían!
то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
32 Porque Dios no es un ser mortal como yo, no puedo defenderme ni llevarlo a juicio.
Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
33 Si hubiera un árbitro ¡que pudiera reunirnos a los dos!
поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
34 ¡Ojalá Dios dejara de golpearme con su vara y de aterrorizarme!
Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
35 Entonces podría hablar sin tener miedo; pero como lo tengo, no puedo!”
тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
