Job 8
1 Entonces Bildad el Suhita habló y dijo:
І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
2 “¿Cuánto tiempo más seguirás hablando así? Las palabras que salen de tu boca son un montón de aire caliente!
„Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
3 ¿Pervierte Dios la justicia? ¿Acaso el Todopoderoso pervierte lo que es justo?
Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
4 Tus hijos debieron pecar contra él, y por eso merecieron el castigo que les infligió.
Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
5 Pero si oras a Dios y le pides ayuda,
Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
6 si llevas una vida limpia y haces lo que es justo, entonces él actuará para enderezar las cosas en su hogar.
якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
7 Aunque comiencen con casi nada, ¡terminarán con mucho!
і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
8 “¿Por qué no preguntan lo que descubrieron las generaciones anteriores, y examinan lo que descubrieron nuestros antepasados? ¡Nosotros nacimos ayer y no sabemos nada!
Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
9 Nuestros días en la tierra se desvanecen tan rápido como una sombra que pasa.
бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
10 ¿Acaso no te enseñan y te explican lo que saben?
отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
11 ¿Puede crecer el papiro donde no hay pantano? ¿Pueden crecer los juncos sin agua?
Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
12 Incluso sin ser cortados, mientras aún florecen, se marchitan más rápido que la hierba.
Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
13 Esto es lo que le sucede a todo el que se olvida de Dios. Las esperanzas de los que viven sin Dios se reducen a nada.
отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
14 Su confianza es como si se aferraran a una endeble tela de araña.
бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
15 Buscan la seguridad en su casa, pero ésta no les proporciona ningún apoyo. Intentan aferrarse a ella, pero es fugaz.
На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
16 Los que viven sin Dios son como una planta exuberante que crece al sol y extiende sus brotes por todo el jardín.
Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
17 Enreda sus raíces entre las piedras y se aferra a la roca.
на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
18 Pero cuando es cortada, el lugar donde estaba la repudia, diciendo: ‘Nunca te vi’.
Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
19 Entonces su vida se acaba, y otra plata brota de la tierra para ocupar su lugar.
Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
20 “Mira, Dios no rechaza a quien es inocente, ni apoya a quien es culpable.
Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
21 Él puede hacer que vuelvas a reír de felicidad y a gritar de alegría.
аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
22 Los que te odian serán avergonzados, y el lugar donde viven los malvados será destruido”.
Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
