Job 6
1 Entonces Job respondió:
А Йов відповів та й сказав:
2 “Si se pudiera pesar mi dolor y poner mis problemas en una balanza
„Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
3 serían más pesados que la arena del mar. Por eso hablé tan precipitadamente.
то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
4 Porque las flechas del Todopoderoso están en mí; su veneno mina mi espíritu. Los terrores de Dios están alineados contra mí.
Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
5 ¿No rebuznan los burros salvajes cuando se les acaba la hierba? ¿No gime el ganado cuando no tiene comida?
Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
6 ¿Se puede comer sin sal algo que no tiene sabor? ¿Tiene algún sabor la clara del huevo?
Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
7 No puedo tocar ningún alimento, ¡la sola idea me hace sentir enfermo!
Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
8 ¡Oh, si pudiera tener lo que realmente quiero, que Dios me diera lo que más deseo!
О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
9 ¡Que Dios estuviera dispuesto a aplastarme hasta la muerte, que me dejara morir!
О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
10 Pero aún me consuela saber, haciéndome feliz a través del dolor interminable, que nunca he rechazado las palabras de Dios.
то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
11 “¿Por qué debo seguir esperando si no tengo fuerzas? ¿Por qué debo seguir adelante si no sé lo que me va a pasar?
Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
12 ¿Acaso soy fuerte como una roca? ¿Acaso soy de bronce?
Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
13 ¿Cómo puedo ayudarme a mí mismo ahora que cualquier posibilidad de éxito ha desaparecido?
Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
14 Quien no es amable con un amigo ha dejado de respetar al Todopoderoso.
Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
15 Mis hermanos han actuado con el mismo engaño que un arroyo del desierto, aguas caudalosas en el desierto que se desvanecen.
Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
16 El arroyo se desborda cuando está lleno de hielo oscuro y nieve derretida,
темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
17 pero con el calor se seca y desaparece, esfumándose de donde estaba.
Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
18 Las caravanas de camellos se apartan para buscar agua, pero no la encuentran y mueren.
Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
19 Las caravanas de Tema buscaron, los viajeros de Saba se confiaron,
Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
20 pero sus esperanzas se desvanecieron: llegaron y no encontraron nada.
І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
21 “Ahora no ayudan en nada. Así de simple: ven mi problema y tienen miedo.
Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
22 ¿Les he pedido algo? ¿Acaso les he pedido que sobornen a alguien a mi favor, usando su propio dinero?
Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
23 ¿Les he pedido que me rescaten de un enemigo? ¿Les he pedido que me salven de mis opresores?
і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
24 Explíquenme esto y me callaré. Muéstrenme en qué me equivoco.
Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
25 Las palabras sinceras son dolorosas, ¿pero qué prueban sus argumentos?
Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
26 ¿Van a discutir sobre lo que he dicho, cuando las palabras de alguien desesperado deberían dejar que el viento se las lleve?
Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
27 ¡Son capaces de jugar a los dados para ganarle un huérfano, así como son capaces de regatear con su amigo!
і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
28 ¡Mírenme a los ojos y digan si les miento en la cara!
Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
29 ¡No hablen así! ¡No sean injustos! Lo que digo es correcto.
Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
30 No estoy diciendo mentiras. ¿Acaso no sabría yo mismo si me equivoco?”
Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?
