Job 39
1 “¿Sabes cuándo paren las cabras salvajes? ¿Has observado los dolores de parto de los ciervos?
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
2 ¿Sabes cuántos meses llevan a sus crías? ¿Sabes en qué momento dan a luz?
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
3 Se agazapan en el parto para dar a luz a sus crías.
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
4 Sus crías se fortalecen en el campo, se van y no vuelven.
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
5 “¿Quién le dio la libertad al asno salvaje? ¿Quién lo liberó de sus ataduras?
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
6 Yo le he dado el desierto como hogar, las llanuras saladas como lugar para vivir.
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
7 Desprecia el ruido de la ciudad; no necesita escuchar los gritos del conductor.
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
8 Caza en los montes los pastos, buscando toda clase de plantas verdes para comer.
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
9 “¿Está dispuesto el buey salvaje a servirte? ¿Pasará la noche en tu pesebre?
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
10 ¿Puedes atar un buey salvaje a un arado? ¿Puedes hacer que labre tus campos por ti?
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
11 Como es tan poderoso, ¿puedes confiar en él? ¿Puedes confiar en él para que te haga el trabajo pesado?
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
12 ¿Estás seguro de que recogerá tu grano y lo llevará a tu era?
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
13 “El avestruz bate con orgullo sus alas, pero no se parecen en nada a las plumas de vuelo de la cigüeña.
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
14 La avestruz abandona sus huevos en el suelo, dejándolos para que se calienten en el polvo.
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
15 No cree que puedan ser aplastados bajo sus pies, pisoteados por un animal salvaje.
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
16 Es dura con sus crías, actuando como si no le pertenecieran. No le importa que todo su trabajo haya sido en vano.
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
17 Porque yo, Dios, la hice olvidar la sabiduría; no tuvo su parte de inteligencia.
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
18 Pero cuando lo necesita, puede saltar y correr, burlando al caballo y a su jinete con su velocidad.
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
19 “¿Le diste al caballo su fuerza? ¿Le pusiste crines en el cuello?
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
20 ¿Le hiciste capaz de saltar como una langosta? Su fuerte resoplido es aterrador.
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
21 Da zarpazos en el suelo, se levanta con fuerza y se lanza a la batalla.
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
22 Se ríe del miedo; no se asusta en absoluto.
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
23 El carcaj lleno de flechas resuena contra él; la lanza y la jabalina resplandecen a la luz del sol.
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
24 Temblando de rabia galopa por el suelo; no puede quedarse quieto cuando suena la trompeta.
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 Cuando suena la trompeta, está listo; siente el sonido de la batalla desde lejos, oye los gritos de los comandantes.
При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
26 “¿Es por tu sabiduría que el halcón se eleva, extendiendo sus alas hacia el sur?
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
27 ¿Acaso ordenas al águila que vuele alto y haga su nido en las cumbres de los montes?
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
28 Vive entre los acantilados y se posa en un peñasco remoto.
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
29 Desde allí espía a su presa desde lejos, fijando su mirada en su víctima. Sus polluelos tragan sangre con avidez.
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
30 Donde están los cadáveres, allí se encuentran las aves de rapiña”.
а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
