< Job 37 >
1 “Ante esto mi corazón tiembla, latiendo rápidamente dentro de mí.
Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
2 Escucha con atención la voz atronadora de Dios que retumba al hablar.
Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
3 Lo envía a través del cielo; sus relámpagos brillan hasta los confines de la tierra.
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
4 Luego viene el estruendo del trueno, su voz majestuosa no se contiene cuando habla.
За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
5 ¡La voz atronadora de Dios es maravillosa! No podemos comprender las grandes cosas que hace.
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
6 “Ordena que caiga la nieve y que llueva sobre la tierra.
До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
7 Con ello detiene el trabajo de la gente para que todos puedan entender lo que hace.
Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
8 Incluso los animales se refugian y permanecen en sus guaridas.
І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
9 El viento del sur sopla en las tormentas, mientras que el viento del norte sopla cuando hace frío.
Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
10 El aliento de Dios produce hielo, congelando la superficie del agua.
Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
11 Llena las nubes de humedad y esparce desde ellas sus rayos.
Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
12 Se arremolinan bajo su control; se mueven por toda la tierra según sus órdenes.
і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
13 Lo hace para cumplir su voluntad, ya sea para disciplinar o para mostrar su bondad.
він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
14 “Escucha esto, Job. Detente un momento y considera las cosas maravillosas que hace Dios.
Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
15 ¿Sabes cómo Dios controla las nubes, o cómo hace que sus relámpagos salgan de ellas?
Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
16 ¿Sabes cómo flotan las nubes en el cielo: la maravillosa obra de quien lo sabe todo.
Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
17 Tú sabes que tu ropa gotea de sudor cuando el viento del sur trae un aire caliente y pesado.
ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
18 ¿Puedes martillar el cielo para que sea como un espejo fundido, como hace él?
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
19 “Entonces, ¿por qué no nos enseñas lo que hay que decirle a Dios? No podemos exponer nuestro caso porque estamos a oscuras!
Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
20 ¿Hay que decirle a Dios que quiero hablar? Cualquiera que lo quisiera sería destruido!
Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
21 Al fin y al cabo, no podemos mirar al sol cuando brilla en el cielo, después de que el viento haya despejado las nubes.
І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
22 Del norte sale Dios brillando como el oro, rodeado de una majestad impresionante.
Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
23 No podemos acercarnos al Todopoderoso, porque nos supera en poder y justicia, y en hacer el bien.
Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
24 No actúa como un tirano; no es de extrañar que la gente le tema, aunque no valora a los que se creen sabios”.
Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.