Job 34
1 Entonces Elihú continuó:
І говорив Елі́гу та й сказав:
2 “Escuchen mis palabras, hombres que se creen sabios; presten atención a lo que digo, ustedes que creen que saben.
„Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
3 El oído distingue las palabras igual que el paladar distingue los alimentos.
Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
4 Discernamos por nosotros mismos lo que es justo; decidamos entre nosotros lo que es bueno.
Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
5 Job dijo: ‘Soy inocente, y Dios me ha negado la justicia.
Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
6 Aunque tengo razón, me tratan como a un mentiroso; me estoy muriendo de mis heridas, aunque no he hecho nada malo’.
Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
7 “¿Ha habido alguna vez un hombre como Job con tanta sed de ridiculizar a los demás?
Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
8 Se hace compañía de gente malvada; se asocia con los que hacen el mal.
і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
9 Incluso ha dicho: ‘¿De qué sirve ser amigo de Dios?’
Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
10 “¡Así que escúchenme, hombres de entendimiento! Es imposible que Dios haga el mal y que el Todopoderoso actué con maldad.
Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
11 Él paga a la gente por lo que ha hecho y la trata como se merece.
Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
12 Es absolutamente seguro que Dios no actúa con maldad; el Todopoderoso nunca pervertiría la justicia.
Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
13 ¿Quién lo puso a cargo de la tierra? ¿Quién le dio la responsabilidad de todo el mundo?
Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
14 Si se retirara su espíritu, si recuperara su aliento,
Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
15 todos los seres vivos morirían inmediatamente y los seres humanos volverían al polvo.
всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
16 “Si tienen entendimiento, escuchen esto; presten atención a lo que digo.
Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
17 ¿De verdad crees que puede gobernar alguien que odia la justicia? ¿Vas a condenar a Dios Todopoderoso, que siempre hace lo que es justo?
Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
18 Él es quien dice a los reyes: ‘Ustedes son unos inútiles’, o a los nobles: ‘Ustedes son unos malvados’.
Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
19 No tiene en mayor consideración a los ricos que a los pobres, pues todos son personas que él mismo hizo.
Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
20 Mueren en un momento; a medianoche se estremecen y pasan; los poderosos se van sin esfuerzo.
за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
21 “Porque él vigila lo que hacen y ve por donde van.
Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
22 No hay oscuridad tan profunda en la que los que hacen el mal puedan esconderse de él.
немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
23 Dios no necesita examinar a nadie con mayor detalle para que se presente ante él para ser juzgado.
Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
24 Él hace caer a los poderosos sin necesidad de una investigación; pone a otros en su lugar.
Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
25 Sabiendo lo que han hecho, los derriba en una noche y los destruye.
Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
26 Los derriba por su maldad en público, donde pueden ser vistos
Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
27 porque se apartaron de seguirlo, despreciando todos sus caminos.
за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
28 Hicieron que los pobres lo llamaran, y él escuchó los gritos de los oprimidos.
щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
29 Pero si Dios quiere guardar silencio, ¿quién puede condenarlo? Si decide ocultar su rostro, ¿quién podrá verlo? Ya sea que se trate de una nación o de un individuo,
Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
30 una persona que rechaza a Dios no debe gobernar para no engañar a la gente.
щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
31 “Si tú le dijeras a Dios: ‘He pecado, pero ya no haré cosas malas.
Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
32 Muéstrame lo que no puedo ver. Si he hecho el mal, no lo volveré a hacer’,
Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
33 entonces, ¿debe Dios recompensarte por seguir tus propias opiniones ya que has rechazado las suyas? ¡Tú eres el que tiene que elegir, no yo! Dinos lo que piensas.
Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
34 Porque la gente que entiende – los sabios que han oído lo que he dicho – me dirán
Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
35 ‘Job no sabe lo que dice. Lo que dice no tiene ningún sentido’.
„Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
36 Si tan solo Job fuera condenado porque habla como lo hacen los malvados.
О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
37 Ahora ha añadido la rebeldía a sus pecados y nos aplaude, haciendo largos discursos llenos de acusaciones contra Dios”.
бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
