Job 21
1 Job contestó:
А Йов відповів та й сказав:
2 “Por favor, escuchen atentamente lo que digo; eso sería un consuelo que podrían darme.
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Tengan paciencia conmigo; déjenme hablar. Después de que haya habladao, pueden seguir burlándose de mí.
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 ¿Me estoy quejando de la gente? Por supuesto que no. ¿Por qué no debería estar impaciente?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Mírenme. ¿No están horrorizados? Tápense la boca con la mano en señal de asombro.
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 Cada vez que pienso en lo que me ha pasado me horrorizo y tiemblo de miedo.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 “¿Por qué siguen viviendo los malvados, que envejecen y son cada vez más poderosos?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Sus hijos están con ellos; ven crecer a sus nietos.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Viven en sus casas con seguridad; no tienen miedo. Dios no usa su vara para golpearlos.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Sus toros siempre crían con éxito; sus vacas paren terneros y no abortan.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 Sacan a jugar a sus pequeños como si fueran corderos; sus niños bailan alrededor.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 Cantan acompañados de la pandereta y la lira; celebran con la música de la flauta.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 Sin embargo, le dicen a Dios: ‘¡Vete lejos! No queremos saber nada de ti.
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 ¿Quién se cree el Todopoderoso para que le sirvamos como esclavos? ¿Qué beneficio hay para nosotros si le oramos?’
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 Esa gente cree que hace su propia fortuna, pero yo no acepto su forma de pensar.
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 “Cuántas veces se apaga la lámpara de los malvados? ¿Cuántas veces les sobreviene el desastre? ¿Cuántas veces castiga Dios a los impíos en su cólera?
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 ¿Son arrastrados como paja en el viento? ¿Viene un tornado y se los lleva?
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 Algunos dicen: ‘Dios guarda el castigo de la gente para sus hijos’. Pero yo digo: ‘Dios debería castigar a esas personas para que aprendan de ello’.
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 Que ellos mismos vean su destrucción y beban profundamente de la ira de Dios.
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 Porque no les importará lo que les ocurra a sus familias una vez que hayan muerto.
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 “¿Puede alguien enseñarle a Dios algo que no sepa ya, puesto que él es quien juzga incluso a los seres celestiales?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 Una persona muere con buena salud, totalmente cómoda y segura.
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 Su cuerpo está gordo por haber comido bien; sus huesos aún son fuertes.
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 Otro muere después de una vida miserable sin haber experimentado la felicidad.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 Sin embargo, ambos son enterrados en el mismo polvo; son tratados de igual manera en la muerte, comidos por los gusanos.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 “Sé lo que piensan y sus planes para hacerme mal.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 Pueden preguntarme: ‘¿Dónde está la casa del gran hombre? ¿Dónde está el lugar donde viven los malvados?’
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 ¿No le han preguntado a los viajeros? ¿No le prestan atención a lo que dicen?
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 La gente malvada se salva en tiempos de desastre; es rescatada del día del juicio.
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 ¿Quién cuestiona sus acciones? ¿Quién les paga por lo que han hecho?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 Cuando finalmente mueren y son llevados al cementerio, su tumba está custodiada. La tierra de la tumba los cubre suavemente.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 Todo el mundo asiste a sus funerales; una enorme procesión de gente viene a presentar sus últimos respetos.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 ¿Por qué tratan de consolarme con tonterías? Sus respuestas no son más que una sarta de mentiras!”
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
