Job 19
1 Job respondió:
А Йов відповів та й сказав:
2 “¿Hasta cuándo seguirás atormentándome? ¿Hasta cuándo seguirás aplastándome con palabras?
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
3 Ya me has humillado diez veces. ¿No te da vergüenza tratarme tan mal?
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
4 Aunque haya pecado, ese es mi problema, y no tiene nada que ver contigo.
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
5 Te crees mucho mejor que yo, y utilizas mi degradación contra mí.
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
6 Pero deberías darte cuenta de que es Dios quien me ha perjudicado, me ha atrapado en su red.
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
7 Aunque clamo por ayuda, no obtengo respuesta; aunque grito mis objeciones, no obtengo justicia.
Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
8 Dios me ha amurallado para que no pueda escapar; ha sumido mi camino en la oscuridad.
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
9 Ha despojado mi honor de mí; me ha quitado mi reputación.
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
10 Me derriba por todos lados hasta acabar conmigo; ha destruido mi esperanza como un árbol desarraigado.
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
11 Su ira arde contra mí; me trata como a uno de sus enemigos.
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
12 Las tropas de Dios se reúnen para atacarme. Construyen murallas contra mí. Rodean y asedian mi casa.
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
13 “Ha alejado de mí a mis hermanos; todos mis antiguos amigos se han alejado de mí.
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
14 Mis parientes me han abandonado; mis amigos íntimos me han olvidado.
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
15 Los huéspedes de mi casa y mis sirvientas me tratan como a un extraño; para ellos me he convertido en un extranjero.
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
16 Llamo a mi criado, pero no responde. ¡Hasta tengo que rogarle!
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
17 Soy repulsivo para mi esposa, y soy repugnante para mis propios hermanos.
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
18 Hasta los niños pequeños me desprecian; cuando me pongo de pie se burlan de mí.
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
19 Todos mis amigos más cercanos me desprecian, y los que amaba se han vuelto contra mí.
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
20 Estoy reducido a piel y huesos, y sobrevivo por el pellejo de mis dientes.
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
21 “¡Tengan piedad de mí, amigos míos, tengan piedad de mí, porque Dios me ha abatido!
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
22 ¿Por qué me persiguen como lo hace Dios? ¿No se conforman con obtener su libra de carne?
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
23 “Quisiera que mis palabras quedaran escritas, registradas en un libro,
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
24 o grabadas con pluma de hierro y plomo fundido en la roca para siempre.
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
25 “Sé que mi Redentor está vivo, y que por fin subirá al estrado para mí en la tierra.
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
26 Aunque mi piel esté destruida, en mi cuerpo Veré a Dios.
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
27 Yo mismo lo veré, con mis propios ojos y no con los de otro. ¡El pensamiento me invade!
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
28 Ustedes se dicen: ‘¿Cómo podemos hacerlo sufrir para que vea que él es la fuente de sus problemas?’
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
29 Ustedes mismos deberían temer ser castigados por Dios, porque saben que la ira trae el castigo de Dios que acompaña al juicio”.
то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
