Cantar de los Cantares 1
Соломонова Пісня над піснями.
2 ¡Béseme él con los besos de su boca! porque tus amores son mejores que el vino.
„Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
3 Suave es el olor de tus ungüentos; es tu nombre ungüento derramado; por eso te aman las doncellas.
На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
4 Atráeme en pos de ti. ¡Corramos! Me introdujo el Rey en sus cámaras. Nos gozaremos, nos alegraremos en ti. Celebraremos tus amores más que el vino. Con razón te aman.
Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
5 Morena soy, pero hermosa, oh hijas de Jerusalén, como las tiendas de Cedar, como los pabellones de Salomón.
Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
6 No reparéis en que soy morena; es que me ha quemado el sol. Los hijos de mi madre se airaron contra mí; me pusieron a guardar las viñas; pero mi viña, la mía, no he guardado.
Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
7 Dime, oh tú a quien ama el alma mía, dónde pastoreas, dónde haces sestear las ovejas al mediodía, para que no ande yo vagando alrededor de los rebaños de tus compañeros.
„Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
8 Si no lo sabes, oh hermosa entre las mujeres, sal siguiendo las huellas del rebaño, y apacienta tus cabritos junto a las cabañas de los pastores.
„Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
9 A mi yegua, en las carrozas del Faraón, te comparo, oh amiga mía.
„Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
10 Hermosas son tus mejillas entre los pendientes, cuello entre los collares.
Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
11 Collares de oro haremos para ti incrustados de plata.
Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
12 Estando el rey en su diván, mi nardo exhala su fragancia.
„Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
13 Un manojito de mirra es para mí el amado mío: reposa entre mis pechos.
Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
14 Racimo de cipro es mi amado para mí en las viñas de Engadí.
Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
15 Hermosa eres, amiga mía, eres hermosa; tus ojos son palomas.
„Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
16 Hermoso eres, amado mío, ¡y cuan delicioso! y nuestro lecho es de flores.
„Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!
17 De cedro son las vigas de nuestra casa, de ciprés nuestros artesonados.
Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“
