Cantar de los Cantares 2
1 Yo soy el lirio de Sarón, la azucena de los valles.
„Я — саро́нська троя́нда, я доли́нна ліле́я!
2 Como una azucena entre los espinos, así, es mi amiga entre las doncellas.
Як ліле́я між те́реном, так подру́га моя поміж ді́вами!“
3 Como el manzano entre los árboles silvestres, tal es mi amado entre los mancebos. A su sombra anhelo sentarme, y su fruto es dulce a mi paladar.
„Як та яблуня між лісови́ми дере́вами, так мій коханий поміж юнака́ми, — його ті́ні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебі́ння солодкий!
4 Me introdujo en la celda del vino, y su bandera sobre mí es el amor.
Він впровадив мене до виня́рні, а пра́пор його надо мною — любов!
5 ¡Confortadme con pasas! ¡Restauradme con manzanas! porque languidezco de amor.
Підкріпіте мене виногра́довим пе́чивом, освіжі́ть мене яблуками, — бо я хвора з любови!
6 Su izquierda está debajo de mi cabeza, y su derecha me abraza.
Ліва рука його — під головою моєю, прави́ця ж його — пригорта́є мене!.
7 Os conjuro, oh hijas de Jerusalén, por las gacelas y las ciervas del campo, que no despertéis ni inquietéis a la amada, hasta que ella quiera.
Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газе́лями чи польови́ми оленями, — щоб ви не споло́хали, й щоб не збудили любови, аж доки йому́ до вподо́би!“
8 ¡La voz de mi amado! Helo aquí que viene, saltando por los montes, brincando sobre los collados.
„Голос мого коханого! Ось він іде, ось він скаче гора́ми, по пагі́рках вистри́бує.
9 Es mí amado como el gamo, o como el cervatillo. Vedlo ya detrás de nuestra pared, mirando por las ventanas, atisbando por las celosías.
Мій коханий подібний до са́рни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у ві́кна, заглядає у ґра́ти.
10 Habla mi amado, y me dice: Levántate, amiga mía; hermosa mía, ven.
Мій коханий озвався й промовив до мене: „Уставай же, подру́го моя, моя кра́сна, й до мене ходи́!
11 Porque, mira, ha pasado ya el invierno, la lluvia ha cesado y se ha ido;
Бо оце промину́ла пора дощова́, дощ ущу́х, перейшов собі він.
12 aparecen ya las flores en la tierra; llega el tiempo de la poda, y se oye en nuestra tierra la voz de la tórtola.
Показались квітки́ на землі, пора солове́йка настала, і голос го́рлиці в нашому кра́ї луна́є!
13 Ya echa sus brotes la higuera, esparcen su fragancia las viñas en flor. ¡Levántate, amiga mía; hermosa mía, ven!
Фіґа ви́пустила свої ранні плоди́, і розцвілі виногра́дини па́хощі ви́дали. Уставай же, подру́го моя, моя красна, й до ме́не ходи́!“
14 Paloma mía, que anidas en las grietas de la peña, en los escondrijos de los muros escarpados, hazme ver tu rostro, déjame oír tu voz; porque tu voz es dulce, y tu rostro es encantador.
„Голубко моя у розщі́линах ске́льних, у бе́скіднім схо́вку, — дай побачити мені твоє ли́чко, дай почути мені голосо́к твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродли́ве!“
15 Cazadnos las raposas, las raposillas que devastan las viñas, porque nuestras viñas están en flor.
„Ловіть нам лисиці, лисиня́та маленькі, що ушко́джують нам виногра́дники, виноградники ж наші — у цві́ті!
16 Mi amado es mío, y yo soy suya; él apacienta entre azucenas.
Мій коханий — він мій, я ж його́, він пасе між ліле́ями!
17 Mientras sopla la brisa, y se alargan las sombras, ¡vuélvete, amado mío! ¡Aseméjate al gamo, o al cervatillo, sobre los montes escarpados!
Поки день прохоло́ду наві́є, а ті́ні втечу́ть, — вернись, мій коханий, стань подібний до са́рни чи до молодого оленя в паху́чих гора́х!“
