Salmos 77
1 Al maestro de coro. A Iditún. Salmo de Asaf. Mi voz sube hacia Dios y clama; mi voz va hasta Dios para que me oiga.
Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Асафів. Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
2 En el día de mi angustia busco al Señor; de noche, mis manos se extienden sin descanso, y mi alma rehúsa el consuelo.
В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
3 Si pienso en Dios tengo que gemir; si cavilo, mi espíritu desfallece.
згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! (Се́ла)
4 Tú mantienes insomnes mis ojos; estoy perturbado, incapaz de hablar.
Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
5 Pienso en los días antiguos y considero los años eternos.
Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
6 Por la noche medito en mi corazón, reflexiono y mi espíritu inquiere:
свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
7 ¿Es que nos desechará el Señor por todos los siglos? ¿No volverá a sernos favorable?
Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
8 ¿Se habrá agotado para siempre su bondad? ¿Será vana su promesa hecha para todas las generaciones?
Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
9 ¿Se habrá olvidado Dios de su clemencia? o ¿en su ira habrá contenido su misericordia?
Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? (Се́ла)
10 Y dije: “Este es mi dolor: que la diestra del Altísimo haya cambiado.”
І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
11 Recordaré los hechos de Yahvé; sí, me acuerdo de tus antiguas maravillas;
Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
12 medito todas tus obras y peso tus hazañas.
і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
13 Santo es tu camino, oh Dios, ¿Qué Dios hay tan grande como el Dios nuestro?
Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
14 Tú eres el Dios que obra prodigios, y has dado a conocer a los pueblos tu poder.
Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
15 Redimiste con tu brazo a tu pueblo, a los hijos de Jacob y de José.
Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! (Се́ла)
16 Las aguas te vieron, oh Dios, te vieron las aguas, y temblaron; hasta los abismos se estremecieron.
Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
17 Aguas derramaron las nubes, los cielos hicieron oír su voz, y volaron tus dardos.
Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
18 Tu trueno sonó en el torbellino, los relámpagos iluminaron el mundo; se conmovió y tembló la tierra.
Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
19 Tu camino se abrió a través del mar, y tus sendas sobre inmensas aguas, sin que aparecieran las huellas de tus pisadas.
Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
20 Y Tú mismo guiaste a tu pueblo como un rebaño, por mano de Moisés y de Aarón.
Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
