Salmos 49
1 Al maestro de coro. De los hijos de Coré. Salmo. Oíd esto, naciones todas, escuchad, moradores todos del orbe,
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
2 así plebeyos como nobles, ricos tanto como pobres.
і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
3 Mi boca proferirá sabiduría, y la meditación de mi corazón, inteligencia.
— мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
4 Inclinaré mi oído a la parábola, y al son de la cítara propondré mi enigma.
нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
5 ¿Por qué he de temer yo en los días malos, cuando me rodea la malicia de los que me asechan,
Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
6 los que confían en sus recursos y se glorían de la abundancia de sus riquezas?
які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
7 Pues nadie podrá librarse a sí mismo, ni dar a Dios un precio por su redención
Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
8 —demasiado caro es el rescate de la vida— ni logrará nunca seguir viviendo por siempre
бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
9 sin ver la muerte.
щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
10 Pues verá que los sabios mueren, e igualmente perecen el insensato y el necio, dejando sus riquezas a extraños.
Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
11 Los sepulcros son sus mansiones para siempre, sus moradas de generación en generación, por más que hayan dado a las tierras sus nombres.
Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
12 Porque el hombre no permanece en su opulencia; desaparece como los brutos.
та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
13 Tal es la senda de los que estultamente confían, y tal el fin de los que se glorían de su suerte.
Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. (Се́ла)
14 Como ovejas son echados al sepulcro; su pastor es la muerte, y a la mañana los justos dominarán sobre ellos. Pronto su figura se volverá un desecho, y el sepulcro será su casa. (Sheol h7585)
Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. (Sheol h7585)
Та визволить Бог мою душу із влади шео́лу, бо Він мене ві́зьме! (Се́ла) (Sheol h7585)
16 No temas si alguno se enriquece, si aumenta la opulencia de su casa;
Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її, —
17 porque al morir nada se llevará consigo, ni baja con él su fausto.
бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
18 Aunque él mientras vivía se jactase, congratulándose de pasarlo bien,
Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
19 bajará a reunirse con sus padres, y no verá jamás la luz.
вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
20 Pero el hombre en auge no comprende; desaparece como los brutos.
Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
