Salmos 49
1 Al maestro de coro. De los hijos de Coré. Salmo. Oíd esto, naciones todas, escuchad, moradores todos del orbe,
Керівнику хору. Синів Кореєвих псалом. Послухайте це, усі народи, зважте, усі мешканці плинного світу,
2 así plebeyos como nobles, ricos tanto como pobres.
сини Адамові, сини людські, – як багаті, так і бідні.
3 Mi boca proferirá sabiduría, y la meditación de mi corazón, inteligencia.
Вуста мої промовлять мудрість, і роздуми мого серця – [глибоке] розуміння.
4 Inclinaré mi oído a la parábola, y al son de la cítara propondré mi enigma.
Схилю своє вухо до притчі, відкрию під [звуки] арфи мою загадку:
5 ¿Por qué he de temer yo en los días malos, cuando me rodea la malicia de los que me asechan,
Чого мені боятися в дні лиха, коли беззаконня лукавих оточить мене –
6 los que confían en sus recursos y se glorían de la abundancia de sus riquezas?
тих, хто на власні статки покладає надію й багатством своїм вихваляється?
7 Pues nadie podrá librarse a sí mismo, ni dar a Dios un precio por su redención
Але ж брата ніхто не зможе викупити, ніхто не дасть Богові [належного] викупу за нього.
8 —demasiado caro es el rescate de la vida— ni logrará nunca seguir viviendo por siempre
Бо занадто дорогим [був би] викуп за його душу, тому повік не досягти того,
9 sin ver la muerte.
щоб хтось жив вічно й не побачив безодні смерті.
10 Pues verá que los sabios mueren, e igualmente perecen el insensato y el necio, dejando sus riquezas a extraños.
Адже кожен бачить, що мудрі помирають, і поряд із ними дурень і невіглас гине, залишаючи іншим свої статки.
11 Los sepulcros son sus mansiones para siempre, sus moradas de generación en generación, por más que hayan dado a las tierras sus nombres.
Могили стали для них вічним домом, помешканнями їхніми з роду в рід. А вони називали своїми іменами землі!
12 Porque el hombre no permanece en su opulencia; desaparece como los brutos.
Але ж людина не [завжди] перебуватиме в пошані, подібна вона до тварин, що гинуть.
13 Tal es la senda de los que estultamente confían, y tal el fin de los que se glorían de su suerte.
Так, [життєві] дороги їхні – невігластво! Однак їхні наступники схвалюють те, що в них на вустах.
14 Como ovejas son echados al sepulcro; su pastor es la muerte, y a la mañana los justos dominarán sobre ellos. Pronto su figura se volverá un desecho, y el sepulcro será su casa. (Sheol h7585)
Немов вівці, вони приготовані для царства смерті; смерть пастиме їх, а на ранок праведники пануватимуть над ними. Їхня міць виснажиться, безодня смерті – омріяне житло для них. (Sheol h7585)
Але Бог викупить душу мою з-під [влади] царства мертвих, коли прийме мене [до Себе]. (Села) (Sheol h7585)
16 No temas si alguno se enriquece, si aumenta la opulencia de su casa;
Не переймайся, коли хтось багатіє, коли посилюється слава дому його.
17 porque al morir nada se llevará consigo, ni baja con él su fausto.
Адже в час смерті нічого не візьме він із собою, слава його не зійде вслід за ним [до царства мертвих].
18 Aunque él mientras vivía se jactase, congratulándose de pasarlo bien,
Навіть якщо за життя він вважав себе благословенним, – адже хвалять тебе люди, коли ти добре собі робиш, –
19 bajará a reunirse con sus padres, y no verá jamás la luz.
однак піде він до роду своїх предків, так що повік світла не побачить.
20 Pero el hombre en auge no comprende; desaparece como los brutos.
Людина в пошані, але нерозумна, подібна до тварин, що гинуть.
