Salmos 44
1 Al maestro de coro. De los hijos de Coré. Maskil. Oímos, oh Dios, con nuestros oídos, nos contaron nuestros padres, los prodigios que hiciste en sus días, en los días antiguos.
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
2 Tú, con tu mano, expulsando pueblos gentiles, los plantaste a ellos; destruyendo naciones, a ellos los propagaste.
Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
3 Pues no por su espada ocuparon la tierra, ni su brazo les dio la victoria; fue tu diestra y tu brazo, y la luz de tu rostro; porque Tú los amabas.
Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
4 Tú eres mi Rey, mi Dios, Tú, el que dio la victoria a Jacob.
Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
5 Por Ti batimos a nuestros enemigos; y en nombre tuyo hollamos a los que se levantaron contra nosotros.
Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
6 Porque no en mi arco puse mi confianza, ni me salvó mi espada,
бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
7 sino que Tú nos has salvado de nuestros adversarios, y has confundido a los que nos odian.
але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
8 En Dios nos gloriábamos cada día, y continuamente celebrábamos tu Nombre.
Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
9 Pero ahora Tú nos has repelido y humillado; ya no sales, oh Dios, con nuestros ejércitos.
та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
10 Nos hiciste ceder ante nuestros enemigos, y los que nos odian nos han saqueado como han querido.
Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
11 Nos entregaste como ovejas destinadas al matadero, y nos desparramaste entre los gentiles.
Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
12 Vendiste a tu pueblo sin precio, y no sacaste gran provecho de esa venta.
Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
13 Nos hiciste el escarnio de nuestros vecinos, la irrisión y el ludibrio de los que nos rodean.
Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
14 Nos convertiste en fábula de los gentiles, y recibimos de los pueblos meneos de cabeza.
Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
15 Todo el día tengo ante los ojos mi ignominia, y la confusión cubre mi rostro,
Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
16 a los gritos del que me insulta y envilece, a la vista del enemigo, ávido de venganza.
через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
17 Todo esto ha venido sobre nosotros, mas no nos hemos olvidado de Ti, ni hemos quebrantado el pacto hecho contigo.
Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
18 No volvió atrás nuestro corazón, ni nuestro paso se apartó de tu camino,
не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
19 cuando nos aplastaste en un lugar de chacales y nos cubriste con sombras de muerte.
Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
20 Si nos hubiéramos olvidado del nombre de nuestro Dios, extendiendo nuestras manos a un Dios extraño,
чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
21 ¿no lo habría averiguado Dios, Él, que conoce los secretos del corazón?
Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
22 Mas por tu causa somos ahora carneados cada día, tenidos como ovejas de matadero.
що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
23 Despierta, Señor. ¿Por qué duermes? Levántate; no nos deseches para siempre.
Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
24 ¿Por qué ocultas tu rostro? ¿Te olvidas de nuestra miseria y de nuestra opresión?
Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
25 Agobiada hasta el polvo está nuestra alma, y nuestro cuerpo pegado a la tierra.
Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
26 ¡Levántate en nuestro auxilio, líbranos por tu piedad!
Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
